123/843/13-а Про скасування рішення міської ради в частині передачі інженерних мереж водопостачання та електропостачання через їх перебування у власності третіх осіб - 05.02.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу, подану ОСОБА_4 в інтересах Сімферопольської міської ради, на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року

у справі № 123/843/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт"

до Сімферопольської міської ради

про скасування частини рішення

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кримнафтопродукт" (далі - ПАТ "Кримнафтопродукт") звернулось до Київського районного суду м. Сімферополя з адміністративним позовом до Сімферопольської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення від 26.06.2012 № 447.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 27.02.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Сімферопольська міська рада оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій з мотивів порушення судами норм процесуального та матеріального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про неможливість виконання позивачем оспорюваного пункту 2 рішення Сімферопольської міської ради від 26.06.2012 № 447 в частині передачі інженерних мереж водопостачання та електропостачання через їх перебування у власності третіх осіб (ТОВ "Кримнафтозбут"), оскільки вказане майно ПАТ "Кримнафтопродукт" передало до статутного капіталу ТОВ "Кримнафтозбут" як внесок засновника.

У своїх заперечення проти касаційної скарги ПАТ "Кримнафтопродукт" просило залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Сімферопольської міської ради від 26.06.2012 № 447 відповідач дав згоду на передачу в установленому законодавством порядку в комунальну власність територіальній громади м. Сімферополя на баланс Комунальному підприємству Житлово - експлуатаційному об'єднанню Залізничного району м. Сімферополя жилих будинків АДРЕСА_1.

Пунктом другим цього рішення, Сімферопольська міська рада зобов'язала ПАТ "Кримнафтопродукт" до передачі вказаних житлових будинків до комунальної власності передати зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення відповідним експлуатуючим організаціям.

Рішеннями Господарського суду АР Крим від 17.02.2011 у справі № 5002-111/348-2011 та Залізничного районного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-0107/23/12, які набрали законної сили, житлові будинки були об'єктами державної власності та протиправно передані у власність позивача, а тому повинні бути передані у комунальну власність.

Житлові будинки АДРЕСА_1, у 1995 році при створені ПАТ "Кримнафтопродукт" були передані у власність позивача одним з його засновників, а саме Фондом державного майна Автономної Республіки Крим, у якості внеску до статутного капіталу.

Згідно з листами Публічного акціонерного товариства "Кримгаз" від 25.01.2013 № 08-334/15 та Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" від 07.12.2013 № 02-22/5732 таких інженерних мереж, як газо- та теплопостачання у жилих будинках №№ 1, 2, 3,4 на 12 км. Московського шосе у м. Сімферополі немає взагалі.

Судом першої інстанції також установлено, що у 2002 році позивач був засновником суб'єкта господарської діяльності, якому в якості свого внеску передав у власність майно Сімферопольської нафтобази, у тому числі артезіанську свердловину, трансформаторну підстанцію, електрощитові, високовольтні лінії.

Відповідно до свідоцтва на право власності, витягу з реєстру прав власності, артезіанська свердловина, трансформаторна підстанція, електрощитова та щитова знаходяться у власності ТОВ "Кримнафтозбут".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що інженерні мережі газо- і теплопостачання у будинках АДРЕСА_1 відсутні взагалі. У той же час, об'єкти інженерних мереж електрозабезпечення та водопостачання (свердловина) належать на праві приватної власності третім особам.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача фактичної та юридичної можливості виконати пункт 2 рішення Сімферопольської міської ради від 26.06.2012 № 447.

Також, у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що житлові будинки були у власності позивача та ніколи не були у його повному господарському віданні або в оперативному управлінні. Тому, як вважає суд апеляційної інстанції, позивач не повинен передавати інженерні мережі будинків АДРЕСА_1 до експлуатуючих організацій на підставі пункту 3 Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 (891-95-п) (далі - Положення № 891).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 Положення № 891 (891-95-п) це положення визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій.

Передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та інших законодавчих актів.

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що передача позивачем житлових будинків АДРЕСА_1 не повинна здійснюватись у порядку, передбаченому Положенням № 891 (891-95-п) , не відповідає викладеним нормам права.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо пункту 2 рішення від 26.06.2012 № 447 в частині зобов'язання ПАТ "Кримнафтопродукт" передати відповідним експлуатуючим організаціям інженерні мережі газо- і теплопостачання у будинках АДРЕСА_1, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість цих вимог, оскільки вказані інженерні мережі не існують взагалі.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним і скасування пункту 2 рішення від 26.06.2012 № 447 щодо зобов'язання ПАТ "Кримнафтопродукт" передати відповідним експлуатуючим організаціям інженерні мережі електрозабезпечення та водопостачання (водовідведення) у будинках АДРЕСА_1 названим вимогам процесуального закону не відповідають з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів звертає увагу на те, що судам попередніх інстанцій під час розгляду справи слід було встановити, чи дійсно Фондом державного майна Автономної Республіки Крим у якості внеску до статутного капіталу підприємства були передані у власність наявні в будинках об'єкти інженерних мереж електрозабезпечення та водопостачання (водовідведення) під час створення ПАТ "Кримнафтопродукт".

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку підтвердження факту отримання позивачем від Фонду державного майна АР Крим інженерних мереж електрозабезпечення та водопостачання (водовідведення) у будинках АДРЕСА_1, суду слід надати належну правову оцінку правомірності внесення ПАТ "Кримнафтопродукт" до статутного фонду ТОВ "Кримнафтозбут" цих інженерних мереж.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу, подану ОСОБА_4 в інтересах Сімферопольської міської ради, задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 27 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року в цій справі скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.