Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Архіпова Н. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 2-а-4507/11/2170 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі № 2-а-4507/11/2170 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000892301.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задоволено частково. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року скасовано. Прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 24.03.2011 року № 000089230 в частині збільшення ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 707 921,38 грн. - за основним платежем та на 1 495 406 грн. - за штрафними санкціями. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акта планової виїзної перевірки ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" від 14.03. 011 року № 676/23-4/00306710 Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 000089230, яким позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 6 759 998,00 грн., в тому числі за основним платежем на 5 260 592,00 грн. та за штрафними санкціями на 1 495 406,00 грн.

В акті перевірки відповідач стверджує, що позивач у перевіреному періоді занизив валові доходи на 17 707 871,00 грн. у зв'язку з продажем вироблених товариством текстильних виробів за цінами, нижчими ніж їх собівартості, чим порушено вимоги пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при проведені перевірки податковим органом не з'ясовано напрями продажу текстильних виробів позивачем у 2007-2010 роках, а рівень справедливої ціни визначено шляхом збільшення доходу від продажу цих виробів на збиток, отриманий позивачем від такого продажу текстильних виробів.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційної інстанції про неправомірність донарахування податкового зобов'язання, оскільки воно не грунтується на нормах податкового законодавства та зроблено без врахування всіх умов здійснення господарської діяльності позивача.

Під час перевірки відповідач зменшив валові доходи позивача на 8 342 610,00 грн. та збільшив валові витрати на 745 580,00 грн. у зв'язку з безпідставністю відображення цих показників у деклараціях з податку на прибуток позивача за 2007-2010 рр. В своєму позові та в запереченнях на позов сторони не спростовують ці висновки акта перевірки, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо врахування вказаної суми при визначенні загального підсумку перевірки.

На думку податкового органу, позивач у 2009-2010 р.р. до складу валових доходів не включив доход від реалізації іноземної валюти на загальну суму 2 279 440,00 грн. та не відобразив у складі валових витрат балансової вартості цієї валюти в сумі 2 308 137,00 грн., при цьому відповідач не посилається на жодні первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, які б свідчили про це порушення податкового законодавства.

Такий висновок є необґрунтованим, оскільки судами встановлено відсутність об'єкта оподаткування. Відповідач не довів з посиланням на відповідні первинні документи та дані бухгалтерського обліку здійснення товариством продажу іноземної валюти.

Також в акті перевірки зазначено, що у позивача на користь інших суб'єктів підприємництва обліковувалась заборгованість, за якою минув строк позовної давності на загальну суму 2 441 372,00 грн., з яких 2 350 413,00 грн. - це господарські операції, які враховані при визначенні валових витрат позивача при їх оприбуткуванні (отримані) позивачем.

Посилаючись на пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач стверджує, що прострочена заборгованість є валовими доходами позивача, а у відповідності з п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати позивача мали бути зменшені у зв'язку з тим, що поставка товарів (робіт, послуг) не передбачала компенсації їх вартості покупцем.

З 2001 року у відношенні позивача розпочато процедуру банкрутства та станом на 01.07.2010 року не було визначено остаточного реєстру вимог кредиторів, без такого реєстру визначення розміру простроченої заборгованості неможливе.

Оскільки згідно із судовими рішеннями реєстр кредиторів до 01.07.2010 року затверджений не був, наслідки процедури банкрутства мають бути відображені у бухгалтерському та податкових обліках позивача після вказаної дати, тобто у податкових періодах, які знаходяться поза межами контролю акта перевірки.

За таких обставин доводи відповідача про збільшення валових доходів на 2 441 372,00 грн. та зменшення валових витрат на 2 350 413,00 грн. у зв'язку з регулюванням розміру простроченої кредиторської заборгованості позивача є помилковими.

На думку відповідача, платник порушив вимоги пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включивши до складу валових витрат виплати з оплати праці в сумі 1 266 977,00 грн., які виплачені працівникам позивача за час вимушеного простою за судовими рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що компенсаційні виплати працівникам платника податків за рішеннями суду за вимушені простої не пов'язані із здійсненням оподатковуваної господарської діяльності позивача, а є компенсацією за неналежну організацію позивачем власної господарської діяльності, а тому у відповідності до п. 5.1, пп. 5.3.5. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягали включенню до складу валових витрат.

Під час проведення перевірки відповідач досліджував відносини позивача з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс". Як встановлено відповідачем, позивач у 2008 році задокументував отримання від ПП "Берлітекс" послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни на загальну суму 4 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 666 667,00 грн. Вартість послуг сплачена постачальникові, надання послуг оформлено бухгалтерськими документами та податковими накладними. При проведені перевірки відповідач з'ясував, що після надання послуг у відношенні ПП "Берлітекс" порушено справу про банкрутство, а 23.02.2009 року підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Берлітекс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт, не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

У 2009 році позивач задокументував отримання послуг від ПП "Гудвін Сервіс" на загальну суму 10 510 500,00 грн., в тому числі ПДВ 1 751 750,00 грн. Актом від 30.06.2009 року № 1 підтверджено здійснення послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше. Вартість задокументованих послуг постачальникові не сплачена, надання послуг підтверджено бухгалтерськими документами та податковими накладними. Як з'ясовано відповідачем, у відношенні ПП "Гудвін Сервіс" 31.12.2009 року розпочато процедуру банкрутства, а 05.08.2010 року це підприємство ліквідоване. На час надання послуг, за даними відповідача, ПП "Гудвін Сервіс" не мав ліцензій на здійснення ремонтно-будівельних робіт, не декларував наявність трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для фактичного надання послуг.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач не підтвердив відповідними документами факт отримання послуг по ремонту адмінбудівлі, холодильно-компресорної станції, ремонту авто-вело стоянки, ремонту складу бавовни, послуг по ремонту даху, демонтажу вікон та сходів, ремонту дверей та інше, колегія суддів погоджується з висновком про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні валових витрат в сумі 12 092 087,00 грн. по операціям з ПП "Гудвін Сервіс" та ПП "Берлітекс".

Актом перевірки зафіксовано, що позивач не включив доходи від розрахунку курсових різниць по кредитним рахункам в іноземній валюті на суму 1 717 397,00 грн., в тому числі ІІІ квартал 2008 року - 1 550 386,00 грн., ІV квартал 2009 року - 29 356,00 грн., ІІ квартал 2010 року - 137 655,00 грн.

На підставі висновку експертизи з цьому питання, який не спростований позивачем, апеляційний адміністративний суд встановив, що позивач занизив валові доходи з курсової різниці в ІІІ кварталі 2008 року на 1 550 311,62 грн. Висновки відповідача про заниження валових доходів з курсової різниці в ІV квартал 2009 року на 29 356,00 грн., в ІІ квартал 2010 року на 137 655,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що з врахуванням задекларованого за 2009 рік від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток (збитків) в сумі 4 780 906,00 грн., а за 1 півріччя 2010 року наростаючим підсумком від'ємного значення у сумі 5 759 675,00 грн., податок на прибуток, який необхідно сплатити позивачу за результатами перевірки, становить 1 552 670,62 грн.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000892301 про визначення податку на прибуток за основним платежем на 5 260 592 грн. вірно скасоване в частині 3 707 921,38 грн. донарахованого податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкції на суму 1 495 406,00 грн., суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виходив з того, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.05.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Згідно із абз. 4 ч. 4 ст. 12 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки податкове зобов'язання нараховане позивачу за І півріччя 2009 року, скасуванню підлягають лише штрафні санкції в частині, пропорційній неправомірно визначеній сумі основного зобов'язання.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000892301 на суму 373 851,50 грн. застосованих штрафних санкцій з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 2-а-4507/11/2170 скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000892301 в сумі 373 851,50 грн. штрафних санкцій.

В цій частині прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року у справі № 2-а-4507/11/2170 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.