Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, -

У березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконань покарань у Запорізькій області (далі - Управління з питань виконань покарань), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення одного з додаткових видів грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок пенсії, а саме щомісячної доплати до пенсії з 50 до 25 відсотків та зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії з урахуванням такої доплати у максимальному розмірі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що проходив військову службу та 12 квітня 2000 року був звільнений з посади начальника Сімферопольського слідчого ізолятора у відставку. Пенсія йому призначена відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

У червні 2004 року були внесені зміни щодо порядку перерахунку пенсії військовослужбовцям. Так, 15 червня 2004 року був прийнятий Закон України № 1769-ІУ (1769-15) "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а 16 грудня 2004 року Закон України № 2255-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" (2255-15) .

При цьому, були внесені зміни до частини 3 статті 43 і частини 3 статті 63 вищезазначеного Закону, а саме призначені пенсії підлягали перерахунку у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1769-ІУ (1769-15) особам, яким пенсія була призначена раніше, було надано право на перерахунок пенсій та виплату такої з 1 січня 2005 року у розмірі 50 відсотків, а 1 січня 2006 року - 100 відсотків.

Інших змін до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в цій частині не вносилось.

Проте, 1 січня 2006 року відповідач дану щомісячну доплату безпідставно зменшив з 50 до 25 відсотків, що є порушенням його прав, а тому посилаючись на ці обставини ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 червня 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 травня 2010 року, постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що правових підстав для перерахунку пенсії позивача немає.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (2262-12) (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - Постанова № 393).

Так, 1 січня 2005 року набрав чинності Закон України від 15 червня 2004 року № 1769-ІV "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) від (далі - Закон № 1769-ІV (1769-15) ) яким встановлено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою № 393 (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

Абзацом 2 пункту "а" частини третьої Указу Президента України "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці органів внутрішніх справ" (926/96) керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, надано право установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідач встановивши позивачеві розмір доплати до пенсії виходячи з грошового забезпечення у розмірі 25 відсотків діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначено Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

При цьому суд правильно виходив з того, що зазначена доплата не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія.

Водночас слід зауважити, що статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Відповідні зміни внесені у статтю 49 Закону 2262-ХІІ в редакції від 3 квітня 2007 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1522 (1522-2006-п) , затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян.

З урахуванням наведеного, з 1 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсій, передбачених Законом № 2262-ХІІ (2262-12) передано територіальним органам Пенсійного фонду України.

За таких обставин, правових підстав для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_4 не було.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.