Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Кривошеїна І.О.

відповідача 1: Маісурадзе З.А.

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року

у справі № 2а-3848/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про стягнення бюджетної заборгованості

Публічне акціонерне товариство "Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського") звернулось з позовом до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1, ГУ ДКУ у Дніпропетровській області), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 2, СДПІ) про стягнення бюджетної заборгованості.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач 2, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Крім того, скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та відповідача 1, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом апеляційної інстанції, 21.04.2003 року позивачем було подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2003 року, позивач задекларував суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі - 18 752 677,00 грн. (рядок 25 декларації) та суму - 137 762, 00 грн. (рядок 23 декларації).

08.05.2003 року ПАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського" до СДПІ подано уточнення до декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року, в якому позивач уточнив суму по податковим векселям, а не суму бюджетного відшкодування, отже, заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість по декларації за березень 2003 року складає - 18 890 439, 00 грн., при подачі уточнення до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2003 року сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування не змінилась.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року СДПІ зобов'язано поновити на особовому рахунку позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за березень 2003 року у розмірі 1 120 470,00 грн. та направити висновки до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про перерахування суми бюджетної заборгованості на розрахунковий рахунок позивача.

В той же час, слід зазначити, що СДПІ не приймалось рішення щодо зменшення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування або про відмову у такому наданні, відповідно до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до вимог ч. 1 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Частиною 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що СДПІ мала подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства повинен був перерахувати цю суму коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обов'язок, передбачений Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , СДПІ виконаний не був, чим було порушено права ПАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського".

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період. При цьому суми що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного строку вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120% від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості) тільки дані податкової декларації за відповідний період є підставою для отримання відшкодування. Таким чином, законодавством визначені засоби доказування, якими підтверджується право на отримання бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом апеляційної інстанції, сума бюджетного відшкодування у розмірі 1 120 470 грн. не була своєчасно відшкодована платнику податків, тобто є бюджетною заборгованістю на яку, відповідно до абз. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості) позивачем були правомірно нараховані проценти у розмірі 521 401, 00 грн.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.