Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. за участю секретаря Гончар Н.О. та представників сторін: від позивача Колосовський Ю.О. від відповідача Маісурадзе З.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 у справі № 2а/1270/4993/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток,-

Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002628013 від 20.06.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 скасовано, позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0002628013 від 20.06.2012.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 з урахуванням результатів планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2011 (акт № 543/08-3/00186513 від 29.12.2011), за результатами якої складено акт за № 41/15-102/00186513 від 06.06.2012;

- даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) пп.153.3.3 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого помилково відображено рядок 13 податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 10 181 722 грн. у зв'язку з невірним заповненням додатку ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" до декларації;

2) п.152.1 ст. 152 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114 (z0397-11) "Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства", внаслідок чого занижено рядок 14 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року "Податок на прибуток за звітний податковий період" на суму 10 181 722 грн., занижено рядок 15 податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року "податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду з урахуванням уточнень" на суму 8 109 767 грн., та занижено рядок 16 податкової декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року "податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду" на суму 2 071 955 грн.

- за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002628013 від 20.06.2012, яким за порушення п.152.1 ст. 152 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 2 071 955 грн.

За твердженням податкового органу, заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток відбулося, оскільки у зв'язку з порушенням порядку складання податкової декларації наростаючим підсумком згідно з поданими деклараціями з податку на прибуток за 2 та 2-3 квартали 2011 року рядок 13 "зменшення нарахованої суми податку" не заповнювався, та додаток ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" не подавався, а в декларації за 2-4 квартал в рядку 13 значиться сума 10 181 722 грн. Також відповідач вказує, що авансові внески мають бути нараховані на суми дивідендів, що фактично виплачуються та внесені до або одночасно з виплатою дивідендів. Неподання платником податку додатку АД "Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів" до податкових декларацій з податку на прибуток не дає можливості податковому органу встановити фактичну виплату дивідендів. Отже, у платника відсутня база оподаткування.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що невідображення позивачем у декларації за 2-4 квартали 2011 показників авансових внесків, що були зазначеними в уточнюючих деклараціях за 2 та 2-3 квартали 2011 року, позбавляє можливості підтвердити нарахування авансових внесків та фактичну виплату дивідендів саме за декларацією за 2-4 квартали 2011 року, що була предметом камеральної перевірки. Фактична сплата авансових внесків до бюджету не звільняє позивача від обов'язку визначення, декларування та сплати саме задекларованих податкових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що позивачем у відповідності до приписів пп.153.3.3 п.153.3 ст. 153 ПК України правомірно зменшено суму нарахованого податку звітного періоду на частину суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду (яка раніше не була використана при розрахунку податку), що було відображено в рядку 13 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 року. Крім того, результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПАТ "Стахановський завод феросплавів" за період з 01.04.2009 по 30.09.2011 (акт № 543/08-3/00186513 від 29.12.2011) не було встановлено порушень позивачем при розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в частині зменшення нарахованої суми податку на суму виплаченого авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Порядок оподаткування операцій особливого виду, в тому числі оподаткування дивідендів, визначається статтею 153 Податкового Кодексу України.

Так, згідно пп.153.3.1 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 нього Кодексу, чи ні.

За змістом пп.153.3.2 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Підпунктом 153.3.3 п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи і комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 156.1 статті 156 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями загальних зборів акціонерів позивача від 02.10.2008 та від 21.09.2010 прийнято рішення про виплату акціонерам товариства дивідендів у сумі 3 970 189,15 грн. та 112 576 000,00 грн. відповідно. На підставі прийнятих рішень позивачем протягом 2 та 3 кварталів 2011 сплачено авансові внески з податку на прибуток у розмірі 24 516 893,75 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з платіжними дорученнями, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до форми декларації, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 114 від 28.02.2011 (z0397-11) (чинного на день виникнення спірних правовідносин), сума зменшення нарахованого податку (у т.ч., на суму сплаченого авансового внеску, пов'язаного із виплатою дивідендів) відображається в рядку 13 ЗП декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року показники рядків 14 "Податок на прибуток за звітний податковий період", 15 "податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду з урахуванням уточнень" та 16 "податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду", а також рядків, що мають відображати внесення авансових внесків при виплаті дивідендів 20 АД, 21, 22, не відображено, та не надано відповідний додаток АД "розрахунок авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів". При цьому, рядок 13 податкової декларації "зменшення нарахованої суми податку" містить значення 10 181 722 грн. Помилковість заповнення показників декларації не заперечувалась в судовому засіданні представниками позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПАТ "Стахановський завод феросплавів" за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року (2, 3 квартали податкової звітності), актом перевірки № 543/08-3/00186513 від 29.12.2011, складеним відповідачем, не встановлено порушень при розрахунку податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в частині зменшення нарахованої суми податку на суму виплаченого авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставини справи, що підтверджують підстави нарахування позивачем дивідендів та факт сплати авансових внесків з податку на прибуток у встановленому розмірі, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що платником податку у відповідності з приписами пп.153.3.3 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України правомірно зменшено суму нарахованого податку звітного періоду на частину суми попередньо сплаченого авансового внеску протягом такого звітного періоду (яка раніше не була використана при розрахунку податку), в розмірі 10 181 722 грн., що було відображено в рядку 13 податкової декларації за 2-4 квартали 2011 року.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що встановлені судом першої інстанції обставини справи щодо порушення позивачем порядку заповнення декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року щодо зменшення нарахованої суми податку на суму виплаченого авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів, не можуть тягнути за собою наслідком відповідальність позивача за несплату податків, оскільки, незалежно від того, що рядок 13 декларації "зменшення нарахованої суми податку" був сформований без його належного попереднього розшифрування відповідними рядками декларації (14 "податок на прибуток за звітний податковий період", 15 "податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду з урахуванням уточнень" та 16 "податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду"), податкові зобов'язання платника податку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток надійшли до бюджету в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .