Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р. у справі № 2-а-8310/10/0870 за позовом Закритого акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

Закрите акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" звернулося з позовом до Запорізької митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001514/1 від 03.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2010р. скасовано. Прийнято нове рішення яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011р. Запорізька митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ЗАТ "Запоріжбіосинтез" та "Jinhe Biotechnology Co. Ltd."Китай (виробник), 12.12.2008 укладений зовнішньоекономічний контракт № 08 ХУ121201 відповідно до умов якого виробник зобов'язується виготовити та поставити ЗАТ "Запоріжбіосинтез" товар (гранули (порошок) з двадцятивідсотковим вмістом хлортетрацикліну).

02.09.2010 до відділу Запорізької митниці ЗАТ "Запоріжбіосинтез" для митного оформлення надана вантажна митна декларація № 112000009/2010/009469 форми МД-2 з вантажем "Ветеринарний препарат: суміш хлортетрацикліну та інших нефармацевтичних органічних та неорганічних речовин - 20 000 кг. у формі порошку САS 57-62-5. Підприємство визначило митну вартість товару в розмірі, відповідно до ціни угоди -440044,38 грн. (2,79 дол. США за 1 кг.).

Митну вартість товару було визначено позивачем за методом 1, відповідно до ст. 266 Митного кодексу України (чинного на момент прийняття митної декларації), за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Для підтвердження митної вартості до зазначеної ВМД позивачем було додано: облікова картка № 11200/1/97/00296 від 28.05.2010; міжнародна товарно - транспортна накладна № 2868/1 від 01.09.2010; коносамент № 2ІМІІХКС1199775 від 02.07.2010; рахунок - фактура (інвойс) № Ш0812120Т ВІД 21.05.2010; пакувальний/ваговий лист від 11.06.2010; специфікація № 10 від 20.05.2010 до ексклюзивного контракту № 08ХУ121201 від 12.12.2008; сертифікат аналізу № 1310 від 29.05.2010; сертифікат аналізу № 1311 від 30.05.2010; платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 09.06.2010; платіжне доручення в іноземній валюті № 8 від 23.07.2010; вантажна митна декларація іноземної країни № 112000009/2010/009830 від 13.09.2010.

Однак, у декларації митної вартості посадовою особою Запорізької митниці було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року (1766-2006-п) декларанту необхідно надати додаткові документи. Зокрема: прайс-лист фірми-виробника товару; калькуляція товару фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість та/або сировини; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.

Як вбачається з ДМВ № 112000009/2010/009469 Декларант був ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів.

Для підтвердження заявленої митної вартості Декларантом додатково були надані: прайс-лист виробника, калькуляції виробника та зроблено запис про неможливість надання інших додаткових документів.

Відділом контролю митної вартості Запорізької митниці винесено рішення про визначення митної вартості товару від 03.09.2010 року до ВМД № 112000006/2010/001514/1. Підставою не прийняття декларації є неподання товариством додаткових документів згідно ст. 11 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження".

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Суд першої інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що Запорізькою митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про визначення митної вартості товару.

Натомість суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги вмотивував свої висновки тим, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування сумніву у достовірності наданих декларантом відомостей.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002 р. (далі - МК України (4495-17) ) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналізуючи матеріали справи колегією суддів встановлено, у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи. Однак позивачем не було їх надано у повному обсязі.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. (1766-2006-п)

За змістом ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України (4495-17) та інших нормативно - правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Зокрема, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: - договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); - відповідна бухгалтерська документація; - ліцензійний чи авторський договір (контракт); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; - калькуляція фірми - виробника товару; - копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - сертифікат про походження товару; - відомості про якісні характеристики товару; - інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Однак, як зазначив сам позивач на обороті ВМД, витребувані додаткові документи у повному обсязі не має можливості надати.

Колегія суддів вважає таку відмову у наданні додаткових документів необґрунтованою, оскільки позивач не позбавлений права звернутися до відповідної експертної організації для отримання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів. Так само, і надання інформації зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість та/або сировини залежить виключно від волі декларанта.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п.14 Порядку №1766 (1766-2006-п) , визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, у зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем. При визначенні митної вартості товару за шостим методом митниця діяла відповідно до вимог ст. 266 МК України, та мотивувала позивачу неможливість застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, про що зазначено у ДМВ № 112000009/2010/009757.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірне рішення Запорізька митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в резолютивній частині постанови зазначив лише про те, що "позов - задовольнити", що є недодержанням вимог ст.ст. 162, 163 КАС України.

Так, стаття 163 КАС України передбачає, що постанова складається з: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. В резолютивній частині в свою чергу зазначаються: - висновки суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; - висновки суду по суті вимог; - розподіл судових витрат; - інших правових наслідків ухваленого рішення; - строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження; - встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Запорізької митниці задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2011 р. скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.