Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом Врадіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування припису, -

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року, позов Врадіївської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування припису від 25 листопада 2008 року № 10-15-2869 задоволено.

У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 18.11.2008 року по 20.11.2008 року у Врадіївській районній державній лікарні ветеринарної медицини Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області проводилася перевірка стосовно дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на платні ветеринарні послуги.

Після закінчення перевірки було складено акт від 20.11.2008 року.

На підставі акту заступником начальника інспекції було винесено припис № 10/15-2869 від 25.11.2008 року та рішення № 104 від 25.11.2008 року "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" на загальну суму 478 828,00 грн. В акті вказується, що позивач безпідставно стягував плату за клінічний огляд вимені корів перед дослідженням молока на субклінічний мастит та видачу ветеринарних свідоцтв за Формою № 2 на готову продукцію (ковбасні вироби та копченості), чим порушував вимоги ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" та ст. 58 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів". Інших порушень під час перевірки встановлено не було.

Так, Статтею 99 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину" передбачено, що оплата проведення ветеринарно-санітарної експертизи товарів здійснюється за рахунок їх власників згідно встановлених тарифів.

Відповідно до вимог п. 5.4, 5.9 наказу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 21.03.2002 року №17 "Про затвердження ветеринарних та санітарних вимог до особистих підсобних господарств населення виробників сирого товарного молока"( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2002 р. за №336/6624 (z0336-02) ) корови підлягають огляду не менше одного разу на місяць з обовязковим дослідженням на мастит та оплатою послуг спеціалістів ветеринарної медицини у прядку, встановленому законодавством.

Зазначені дослідження до переліку безоплатних послуг не включені, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 15.08.1992 року №478 "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів" (478-92-п) .

При цьому, видача позивачем ветеринарних довідок на молоко та молочну сировину здійснювалась безкоштовно у відповідності зі ст. 9 Закону України "Про молоко та молочні продукти".

Крім цього, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що припис від 25.11.2008 року № 10/15-2869 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін був підписаний та виданий не посадовою особою, яка безпосередньо здійснювала перевірку, а заступником начальника державної інспекції цін в Миколаївській області, що в свою чергу є порушенням припису п. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не допущено.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.