Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області про виплату разової грошової допомоги, -

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року, залишеною без змін ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо невиплати позивачу частини одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби за період з 05.08.1982 року по 09.09.1992 рік. Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 частину одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби за період з 05.08.1982 року по 09.09.1992 рік.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 з вересня 1982 року по вересень 1992 року проходив службу в Збройних Силах колишнього СРСР та Російської Федерації. Наказом Міністерства оборони РФ від 15.07.1992 року № 0435 звільнений з військової служби через скорочення штатів.

З 12.03.1993 року по 31.10.2008 року позивач проходив службу на посадах середнього та старшого начальницького складу підрозділів УМВС України в Черкаській області. На день звільнення працював на посаді заступника начальника Монастирищенського РВ з кадрового забезпечення, спеціальне звання - підполковник міліції.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 04.11.2008 року № 245 о/с ОСОБА_4 звільнено з ОВС за п. 64 "б" - через хворобу в запас ЗС України. Цим же наказом визначено необхідність виплатити позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового утримання по вислузі, яка складає 25 років 8 місяців 23 дні.

Через відсутність у УМВС України відповідних коштів виплата своєчасно проведена не була, а 07.04.2009 року наказом УМВС України в Черкаській області № 60 о/с внесено зміни в пункт наказу про звільнення ОСОБА_4, а саме: визначено необхідність виплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення по вислузі 15 років 6 місяців 19 днів, посилаючись на ч. 6 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , де зазначено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 вказали, що його вислуга років складає 25 років 08 місяців 23 дні, а оскільки допомогу сплачено не в повному обсязі то виплаті підлягає одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 є особою офіцерського складу, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (2262-12) .

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " (2262-12) передбачено, що особам офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 (393-92-п) "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей " до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР, військова служба у Збройних силах, органах безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формувань, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав, отже, як вірно встановлено судами, до вислуги років ОСОБА_4 зараховується його служба в Збройних Силах СРСР та Російської Федерації з 05.08.1982 року по 09.09.1992 рік.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 224, 230, 231, КАС України (2747-15) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .