2а/1202/56/2012, Про визнання неправомірною відмову перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії - 30.01.2014 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 26 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про визнання дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними,

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки про визнання дій щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 16 жовтня 2010 року Управління Пенсійного Фонд України в м. Ровеньки Луганської області на підставі протоколу № 329087 від 26.10.2010 виплачує їй у зв'язку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання із заробітної плати. В листопаді та грудні 2011 року підвищилась заробітна плата судді, працюючого на відповідній посаді, яка склала 6193,00 грн. 13 лютого 2012 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м.Ровеньки із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді, згідно з довідками Територіального управління Державної судової Адміністрації в Луганській області № 10 та № 11 від 09 лютого 2012 року. 22 лютого 2012 року отримала з Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки лист про відмову їй у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Вважає відмову в перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці незаконною, а тому просила позов задовольнити.

Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 26 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року, позов задоволено: визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області здійснити перерахунок та виплату за листопад та грудень 2011 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів", виходячи з заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідок, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області № 10 та № 11 від 09.02.2012; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області прийняти для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за листопад та грудень 2011 року вказані вище довідки.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем необґрунтовано відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді, згідно з довідками Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області № 10 та № 11 від 09 лютого 2012 року у відповідності до вимог ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом Ровеньківського міського суду Луганської області від 15.10.2010 № 38 ОСОБА_2 була звільнена 15.10.2010 із посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

3 16 жовтня 2010 року Управління Пенсійного Фонд України в м. Ровеньки Луганської області на підставі протоколу № 329087 від 26.10.2010 виплачує позивачці у зв'язку з виходом у відставку щомісячне довічне грошове утримання із заробітної плати 5067 грн. 00 коп.

13.02.2012 позивачка звернулась до Управління Пенсійного Фонд України в м. Ровеньки Луганської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за листопад та грудень 2011 року у зв'язку із збільшенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді судді Ровеньківського міського суду.

Листом від 22.02.2012 № 512/0205 відповідач відмовив у такому перерахунку, з тих підставі, що призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було врегульовано ст.ст. 43, 44 ЗУ "Про статус суддів" від 15.12.1992, Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) та "Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України", затвердженим постановою Правління ПФУ 25.01.2008 № 3-1 (z0200-08) . Зазначив, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці не передбачений вказаними нормативно-правовими актами.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . Для окремих категорій громадян пенсійне забезпечення встановлюється іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей умов праці, характеру виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод.

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про статус суддів" (2862-12) , постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХІІ (2863-12) "Про порядок введення вдію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) . Законом України "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 23.12.2010 (2856-17) № 2856 дія частин 1-4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" була продовжена до 1 січня 2012 року.

Так, відповідно до ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

За приписами частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Згідно з правовою позицією, висловленою в рішенні N 8-рп/2005 (v008p710-05) Конституційним Судом України (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 (v018p710-11) , вказав, що "щомісячне довічне грошове утримання судді це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України,діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України".

У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно,матеріального та соціального забезпечення.

Окрім того, за правилами частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ (в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ (3668-17) ) максимальний розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з положень законів № 2453 (2453-17) , № 3723 від 16 грудня 1993 року (3723-12) "Про державну службу" розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця, в тому числі і судді, залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, відповідно частини першої статті 138 Закону №2453-VІ у редакції Закону №3668-VІ (3668-17) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінкам - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором помісячне довічне грошове утримання.

В силу статей 37, 37-1 Закону № 3723 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року (v003p710-13) зазначає, що визначені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення: суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу суддів у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь - які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи в наслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду і очікують неупередженого правосуддя.

Враховуючи наведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що суддя у відставці має право на перерахунок довічного грошового утримання у випадку зміни розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області відхилити, а постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 26 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 року залишити без змін.