Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у адміністративній справі за позовом Управління пенсійного Фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області,

про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії, -

У жовтні 2012 року Управління пенсійного Фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області (далі - УПФУ) звернулося із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області (далі - Дирекція фонду) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1.06.2012 року до 1.10.2012 року, у розмірі 70 022,98 грн.

6 листопада 2012 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позов задоволений частково.

Стягнуто з Дирекції фонду на користь УПФУ витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 1.06.2012 року до 1.10.2012 року, у розмірі 1 209,36 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дирекція фонду звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УПФУ за період з 1.06.2012 року до 1.10.2012 року здійснені витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, особам які отримали каліцтво на території держав учасниць СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну, у розмірі 1 209,36 грн. та витрати на державну адресну допомогу, у розмірі 68 813,62 грн.

Відповідно до ст.,ст. 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до ст.,ст.23, 26 цього Закону одним з видів пенсій, що призначаються і виплачуються Пенсійним Фондом, є пенсія з інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) №1105.

Згідно з ст.,ст. 21, 28 цього Закону у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 4 березня 2003 року (z0376-03) був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно з ч.2 ст.2 цього Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про правонаступництво України" всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (997_107) , держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 цієї Угоди передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст.3 Угоди всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Виходячи з наведеного страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Дирекція фонду зобов'язана відшкодувати витрати понесені, УПФУ по оплаті основного розміру пенсій по інвалідності за нещасним випадком.

Щодо позовних вимог про відшкодування щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримують пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, слід зазначити наступне.

Адресна допомога встановлена постановою № 265 Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року (265-2008-п) "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" і передбачена у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох - 120 %, на трьох і більше - 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а також у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, як щомісячна державна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Згідно п. 4 постанови, виплата такої адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Постанова № 265 Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року (265-2008-п) не передбачає відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаних видів адресної допомоги Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Діючим законодавством також не передбачене відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаної адресної допомоги Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Порядком не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України відшкодовувати щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо стягнення з Дирекції фонду відшкодування витрат з адресної допомоги, у розмірі 68 813,62 грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Могилів-Подільському районі Вінницької області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.