Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Штульман І.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області до Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєверодонецьку про стягнення заборгованості,

У лютому 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області звернулося до суду з позовом до Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєверодонецьку про стягнення заборгованості.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 4-х років є дитиною-сиротою, в зв'язку зі смертю матері внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відомості про батька дитини в свідоцтві про народження здійснені зі слів матері. ОСОБА_2 перебувала на обліку у позивача як отримувач пенсії по втраті годувальника по 14.11.2011, тобто до досягненню нею 23-річного віку, по 30.06.2011 вона навчалась в технологічному інституті Східноукраїнського національного університету ім.В.Даля.

Між сторонами виник спір щодо відшкодування суми виплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2011 по 14.11.2011, тобто після закінчення навчання та до досягнення нею 23-років.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98 встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантів, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 п. "д" статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до статті 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 даного Закону мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Таким непрацездатними особами є: - діти, які не досягли 16 років; - діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; - діти, які є учням, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) чітко встановлено, що страхові виплати здійснюються до закінчення навчання, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Із урахуванням наведених обставин постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області до Відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєверодонецьку про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.