800/921/13 Про визнання незаконним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - 30.01.2014 Прийняття

10 грудня 2013 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України) про визнання незаконним рішення № 3266/дп-13 від 14 листопада 2013 року та зобов'язання відкрити дисциплінарну справу щодо судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що у вересні 2013 року звернувся до відповідача зі скаргою на незаконні дії судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 14 листопада 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 3266/дп-13 про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6, про яке його повідомили листом № 8вк-7358/13 від 14 листопада 2013 року, який він отримав 20 листопада 2013 року. Вважає, що у відповідності до статті 83, частини першої статті 84 та пункту 8 частини першої статті 91 Закону "Про судоустрій і статус суддів" відповідач був зобов'язаний відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Чернігівського кружного адміністративного суду ОСОБА_6, оскільки в його скарзі були зазначені підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (суддя істотно порушила норми процесуального права, зокрема, правила підсудності, що встановив вищестоящий суд, та неправильно оцінила докази по справі), в зв'язку з чим просив:

- визнати рішення Комісії № 3266/дп-13 від 14 листопада 2013 року незаконним;

- зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарну справу щодо судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що доводи скарги позивача щодо неправомірної поведінки судді ОСОБА_6 зводяться до його незадоволення з рішенням, прийнятим у справі № 825/1645/13-а. Оцінка рішення суду не може бути надана Комісією в рамках дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки вона не є органом правосуддя. Це узгоджується з позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України № 2-рп/2001 (v002p710-01) від 11 березня 2011 року. За результатами розгляду заяви ОСОБА_4 членом ВККС України Мікуліним В.П. складено висновок з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 14 листопада 2013 року на засіданні ВККС України було прийняте відповідне рішення № 3266/дп-13, мотивоване відсутністю достатніх ознак істотного порушення суддею норм процесуального права під час розгляду справи № 825/1645/13-а. Скасування Київським апеляційним адміністративним судом судового рішення згідно вимог частини другої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухвалення, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Крім того, на час закінчення перевірки за заявою позивача розгляд справи по суті не завершений, судовий процес триває, остаточне рішення не постановлене, що унеможливлює втручання в діяльність судді під час відправлення ним правосуддя, у тому числі вирішення питання щодо відкриття дисциплінарної справи відносно судді. Вважає, що відповідач при прийнятті вказаного рішення діяв в межах повноважень, передбачених Законом, прав та інтересів позивача не порушив. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд даної справи в їх відсутності, у зв'язку з чим колегія суддів на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року (суддя ОСОБА_6) ОСОБА_4 повернуто адміністративний позов до заступника прокурора Полтавської області Тарана Дмитра Павловича, прокуратури Полтавської області (справа № 825/1645/13-а).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14 жовтня 2013 року до ВККС України надійшла заява ОСОБА_4 (зареєстрована за № 8вк-7358/13), в якій він просив притягнути суддю Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності. В заяві зазначив, що суддя повернула ОСОБА_4 позовну заяву у зв'язку із непідвідомчістю Чернігівському окружному адміністративному суду своєю ухвалою, яка була скасована як незаконна Київським апеляційним адміністративним судом, що вказує на допущення суддею істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя (порушення правил підсудності та підвідомчості, відмова у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом).

За результатами перевірки звернення ОСОБА_4 29 жовтня 2013 року членом ВККС України Мікуліним В.П. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Чернігівського кружного адміністративного суду ОСОБА_6, у зв'язку з тим, що доводи заявника стосуються оцінки наявних у справі № 825/1645/13-а доказів, розгляд та правова оцінка конкретних фактів, документів, інших доказів у справі належить до компетенції суду та не можуть бути здійснені в рамках дисциплінарного провадження щодо судді. Судом першої інстанції рішення приймалось на підставі оцінки сукупних у справі доказів. Ознак упередженості в діях судді не вбачається. Скасування рішення згідно вимог частини другої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

14 листопада 2013 року ВККС України було прийнято рішення № 3266/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_4 стосовно судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6

Рішення мотивоване тим, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності суддя, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. У зверненні відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Комісії, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (2453-17) (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (v1802695-11) (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13, від 18 листопада 2013 року № 56/зп-13) (далі - Регламент).

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (v009p710-97) (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Чернігівського кружного адміністративного суду ОСОБА_6

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Мікуліним В.П. 29 жовтня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Чернігівського кружного адміністративного суду ОСОБА_6

Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи судді Чернігівського кружного адміністративного суду ОСОБА_6 за зверненням ОСОБА_4, прийнявши 14 листопада 2013 року відповідне рішення № 3266/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення ОСОБА_4 був повідомлений листом від 14 листопада 2013 року вих. № 8вк-7358/13 за підписом члена Комісії Мікуліним В.П.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично позивач не погоджується з ухвалою від 24 квітня 2013 року про повернення позовної заяви, постановленою суддею ОСОБА_6 у справі № 825/1645/13-а.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься.

Позивач скористався своїм правом на оскарження ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року була скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

ВККС України при проведенні перевірки не встановлено переконливих підтверджень умисного порушення норм права суддею Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 чи її неналежного ставлення до службових обов'язків.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції (254к/96-ВР) і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (v019p710-04) вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, не пов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004) (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Відповідно до пункту "b" розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.