Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 816/77/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (надалі також - ТОВ "Кремікс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2012 року № 0005051502/1475 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 397 921,26 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 198 960, 63 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено: податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0005051502/1475 від 26 вересня 2012 року визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого року по справі № 816/77/13-а - без змін

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кремікс".

Позивач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав письмове заперечення, в якому просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 397 921,26 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 198 960, 63 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 26 вересня 2012 року № 0005051502/1475, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 7 вересня 2012 року № 3476/15-222/30748505 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КреМікс" за період березень 2012 року" про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - " ПК України (2755-17) "; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 397921,26 грн. та, відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету за березень 2012 року на загальну суму ПДВ 397921,26 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем зазначених вище положень податкового законодавства ґрунтується на тому, що останнім у березні 2012 року до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість на підставі податкових накладних, що не зареєстровані платником податку - продавцем (ТОВ "Екоагрострой") в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Окрім того, відповідач обґрунтовував свою позицію щодо правомірності податкового повідомлення-рішення тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не у відповідному податковому періоді, оскільки податкові накладних виписані продавцем товарів у січні 2012 року, а суми податку на додану вартість по таких податкових накладних включені до складу податкового кредиту у березні 2012 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у січні 2012 року між ТОВ "КреМікс" та ТОВ "Екоагрострой" відбулась господарська операція по договору комісії, згідно якого ТОВ "Екоагрострой" передав ТОВ "КреМікс" на реалізацію товари. По факту передачі товарів на комісію позивачу були надані видаткові накладні, згідно яких дані товари були оприбутковані ТОВ "КреМікс", але належні податкові накладні ( № 3 від 5 січня 2012 року, № 15 від 19 січня 2012 року, № 20 від 25 січня 2012 року, № 21 від 26 січня 2012 року) не були надані своєчасно, що і стало причиною їх не включення до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за січень 2012р.

Як слідує з додаткових пояснень позивача (а.с. 184), оцінка яким надавалась судами попередніх інстанцій, факсимільні копії податкових накладних ТОВ "КреМікс" отримало лише в кінці лютого 2012 року. Не пересвідчившись в тому, що оригінали податкових накладних так і не надійшли на підприємство, головний бухгалтер включила їх до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року (Зареєстровано в ДПС України 20.03.12 за № 9013066992), однак після того, як була виявлена дана необачність (формування податкового кредиту при відсутності оригіналів податкових накладних) було подано "Уточнюючий розрахунок податку з ПДВ" за лютий 2012 року (Зареєстровано в ДПС України 20 квітня 2012 року за № 9020619601), згідно якого по ТОВ "Екоагрострой" зменшено податковий кредит на суму 397 921,26 грн.

За таких обставин, лише у Декларації за березень 2012 року (Зареєстровано в ДПС України 20 квітня 2012 за № 9020651047), у періоді коли позивачем отримано оригінали податкових накладних, останнє мало змогу правильно і повноцінно (з наданням додатку № 8 та усіх необхідних документів до податкової Декларації) задекларувати у податковому кредиті підприємства суму ПДВ по вищевказаним податковим накладним.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відтак, з огляду на те, що позивачем було виконано вимоги Податкового кодексу України (2755-17) щодо подання декларації з ПДВ, в якій відображені незареєстровані продавцем в ЄРПН податкові накладні разом із повідомленням податкового органу про відмову продавця товарів/послуг(ТОВ "Екоагрострой") надати йому податкові накладні та порушення останнім порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, обґрунтованим та юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ "Екоагрострой".

Крім того, судами попередніх інстанцій надана вірна оцінка доводам податкового органу про безпідставність включення позивачем сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних до складу податкового кредиту виключно за січень 2012 року разом із Додатком № 8, оскільки господарська операція по придбанню у "Екоагрострой" товару мала місце у січні 2012 року з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2013 року сум податку на додану вартість по податкових накладних виписаних у січні 2013 року, тобто протягом 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Крім того, правильність висновків судів попередніх інстанцій випливає також зі змісту відповіді на питання 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 (v0127837-12) , та листа Державної податкової служби України від 17 листопада 2011 року № 6451/7/15-3117-10 (v6451837-11) .

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.