2а-12563/09/2570 Про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - 29.01.2014 Прийняття

за позовною заявою Коропського районного центру зайнятості Чернігівської області до ОСОБА_4, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Страус" (далі - СТОВ "Страус") про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Коропського районного центру зайнятості Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2011 року, -

У грудні 2009 року Коропський районний центр зайнятості Чернігівської області (далі - Центр зайнятості) пред'явив у суді позов до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_4 з 28 жовтня 2008 року перебував у Центрі зайнятості як такий, що шукає роботу і в період з 4 листопада 2008 року по 20 жовтня 2009 року йому виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 10 586 гривень 47 копійок.

Однак пізніше, в ході звірки даних, отриманих від Державної податкової інспекції, виявлено факт незаконного отримання ОСОБА_4 допомоги по безробіттю. У зв'язку з цим, проведено розслідування, яким підтверджено, що у період перебування на обліку в Центрі зайнятості він працював у СТОВ "Страус" (з 1 вересня 2008 року по 5 травня 2009 року), про що свідчать відповідні накази про прийняття його на роботу та про звільнення.

Оскільки наведені обставини виключають можливість отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю і ОСОБА_4 відмовився добровільно повернути незаконно отримані кошти, Центр зайнятості звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

ОСОБА_4, заперечуючи проти позову, зазначив, що він в СТОВ "Страус" у 2008 - 2009 роках не працював, заяв про прийняття на роботу та звільнення не писав, з наказами про прийняття на роботу та звільнення з цього Товариства його не ознайомлювали, записи на підтвердження трудових відносин з СТОВ "Страус" в його трудовій книжці відсутні. Отже, на його думку, допомогу по безробіттю йому виплачено обґрунтовано.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Центр зайнятості посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалені ними рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить установити для ухвалення судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Судові рішення у справі мотивовані висновком про те, що Центр зайнятості не довів порушення ОСОБА_4 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та Порядку надання такої допомоги. Суди зазначили, що відповідно до чинного законодавства, єдиним документом, який підтверджує трудову діяльність особи, є її трудова книжка. Оскільки ж під час розгляду справи наявність трудових відносин відповідача з СТОВ "Страус" ні його трудовою книжкою, ні показами свідків - працівників цього Товариства не підтверджено, то суди відмовили Центру зайнятості в задоволенні позову.

Водночас, за перевіркою матеріалів справи та доводів касаційної скарги, ОСОБА_4 наказом від 1 вересня 2008 року № 4-А прийнятий на роботу до СТОВ "Страус" і наказом від 5 травня 2009 року № 4 звільнений з роботи на підставі заяви (а.с. 16, зворот). З пояснень роботодавця слідує, що ОСОБА_4 працював у СТОВ "Страус" за сумісництвом, заробітна плата йому нараховувалася і була виплачена "за вересень - квітень 2009 року" в розмірі 765 гривень 4 копійки після його звернення до Прокуратури (а.с. 23, зворот). Однак, суди зазначені обставини не перевірили, тож наявні у справі протиріччя не усунули; не встановили факту трудових відносин між сторонами, не перевірили отримання відповідачем заробітної плати за фактично виконану роботу, а, відповідно, не з'ясували, чи належав відповідач до категорії зайнятого населення та чи міг бути визнаний безробітним з отриманням допомоги по безробіттю.

Обґрунтовуючи свій висновок про безпідставність позову, апеляційний суд взяв до уваги доводи відповідача про те, що виплати, здійснені на його користь СТОВ "Страус" за касовим ордером № 6, є заборгованістю із заробітної плати за 2006-2007 роки, і ця обставина підтверджується матеріалами наглядового провадження № 80 Прокуратури Коропського району Чернігівської області. Втім, поза увагою апеляційного суду залишилися інші, протилежні за змістом, доводи відповідача, викладені у його поясненнях цьому суду, що гроші від СТОВ "Страус" він взагалі не отримував, а підпис на видатковому ордері не його (а.с. 63). Окрім того, в матеріалах справи відсутнє наглядове провадження Прокуратури Коропського району Чернігівської області № 80, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити правильність висновків апеляційного суду.

Таким чином, висновки апеляційного суду ґрунтуються лише на припущеннях про обставини справи, що свідчить про порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і, відповідно до частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування ухваленого рішення, з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено і судом першої інстанції та не усунено апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки порушення норм процесуального права, допущені судами, призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню.

Згідно ж з частинами першою та четвертою статті 220-1 КАС України, за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.