2а-4448/09/0270 Про стягнення штрафних санкцій за порушення вимог законодавства України про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 27.01.2014 Прийняття

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Вітас-сервіс" ТОВ "Вітас" 30746,25 грн. штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Крижопільська МДПІ Вінницької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Заборгованість відповідача перед бюджетом в сумі 30746,25 грн.., стягнення якого є предметом позову, виникла через несплату штрафних санкцій, застосованих позивачем за рішенням від 18.01.2008 № 0000022320 за порушення відповідачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), що полягало у непроведенні розрахункових операцій в загальній сумі 6149,21 грн. в безготівковій формі з використанням відомостей на відпуск попередньо сплаченого палива на повну суму покупок через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів в період з 01.01.2007 по 30.09.2007.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний був погасити застосовані до нього за рішенням контролюючого органу штрафні (фінансові) санкції у встановлений законодавством строк, утім не погасив, тому державна податкова інспекція обґрунтовано на виконання вимог п. 11 ч. 1 ст. 10, п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII звернулася з позовом про стягнення до бюджету такої заборгованості.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не допустив порушень вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні розрахункових операції на АЗС в безготівковій формі із застосуванням талонів на бензин, оскільки при отриманні палива в місці його реалізації не відбувається приймання готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тому така операція не є розрахунковою.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією суду апеляційної інстанції та вважає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний виконувати вимоги п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні відпуску палива на автозаправній станції на підставі відомостей на відпуск попередньо оплаченого палива, з огляду на таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265/95-ВР (265/95-ВР) , дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 1 цього Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) передбачено, що РРО застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - СПД), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та СПД, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування РРО в інших законах не допускається.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР СПД, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Цей Закон не містить обмежень щодо засобів проведення безготівкових операцій та не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку проведення операцій з відпуску товару за талонами, картками та відомостями через РРО, крім випадків, передбачених статтею 9 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу).

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Таким чином, касові апарати, за допомогою яких здійснюються розрахункові операції і які приймають від покупця талони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО, а такі операції - проведенню через РРО з видачею відповідного розрахункового документа.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема викладена у постанові від 05.03.2013 у справі № 21-42а13 за позовом ТОВ фірми "Журавлина" до Сарненської МДПІ Рівненської області ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 скасувати та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.12.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .