Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О., Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1670/7275/11

за позовом ОСОБА_1

до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Державної служби інтелектуальної власності треті особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД", Державного підприємства "Український інститут промислової власності"

про визнання дій неправомірними,

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - відповідач),Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаватехпром ЛТД»; Державне підприємство «Український інститут промислової власності», в якому просив суд, після змін та доповнень,

визнати протиправними дії Державного департаменту інтелектуальної власності при організації приймання заявки на винахід № 2001129128 від 19.06.2003 року;

організації проведення її експертизи та прийнятті рішення про відмову у видачі патенту оформленому остаточним висновком експертизи №15126/3а/11 від 14.06.2011 року; скасувати рішення про відмову у видачі патенту №15126/3а/11 від 14.06.2011 року;

зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності видати патент на винахід за заявою на винахід №200112128 від 19.06.2003 року; стягнути моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 20 грудня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.12.2001 року позивачем було подано заяву на видачу деклараційного патенту України на винахід "Навантажувальний пристрій", яка була зареєстрована за № 2001129128.

24.01.2002 року за результатами проведення формальної експертизи було прийнято рішення про видачу деклараційного патенту на винахід "Навантажувальний пристрій".

15.04.2002 року відповідачем було видано позивачу за заявкою № 2001129128 деклараційний патент на винахід "Навантажувальний пристрій" № 45935 А.

06.03.2002 року та 02.04.2002 року позивачем було подано клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи винаходу за заявкою №2001129128.

19.03.2003 року Державним підприємством "Український інститут промислової власності" по заяві №2001129128 від 27.12.2001 завершено проведення патентного пошуку для визначення рівня техніки з використанням патентно-інформаційної бази закладу експертизи, про що складено звіт про інформаційний пошук.

19.06.2003 року позивачем на запит Державного підприємства "Український інститут промислової власності" було змінено назву приладу на "прилад перевірки працездатності обліку електроенергії".

07.10.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаватехпром ЛТД" подало до відповідача клопотання про проведення експертизи деклараційного патенту на винахід №45935А на його відповідності умовам патентоздатності.

03.11.2003 року відповідачем був зроблений висновок за результатами експертизи на відповідність запатентованого винаходу умовам потаентоздатності, проведеної за клопотанням ТОВ "Полтаватехпром ЛТД", згідно із яким запатентований винахід №45935 і не відповідає умові патеноздатності "новизна".

11.11.2003 року відповідачем за результатами попереднього висновку про невідповідність винаходу був зроблений висновок про невідповідність винаходу умовам патентоздатності.

23.02.2004 року було прийнято рішення про відмову у видачі патенту за заявкою № 2001129128 від 27.12.2001 року з підстав не внесення змін заявником і (або) не подання додаткових матеріалів у зв'язку із одержанням ним попереднього рішення про відмову у видачі патенту на винахід від 11.11.2003 року №40749 у строк, встановлений частиною 16 статті 16 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Рішенням Апеляційної палати відповідача за результатами розгляду заперечення позивача на наведене вище рішення воно було скасовано та матеріали заявки № 2001129128 повернуті на кваліфікаційну екпертизу.

20.07.2005 року відповідачем за результатами кваліфікаційної експертизи був складений попередній висновок про невідповідність винаходу відповідачем було відкликано попередній висновок від 20.07.2005 року та припинено експертизу винаходу за результатами ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2004 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2008 року було скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2005 року за нововиявленими обставинами та відповідачем відновлено діловодство за заявкою від 27.12.2001 року №2001129128.

19.10.2009 року за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної відповідачем був складений попередній висновок про те, що винахід не відповідає умовам патентоздатності, як промислова придатність, новизна та винахідницький рівень.

За результатами розгляду Апеляційною палатою відповідача наведеного вище висновку кваліфікаційної експертизи від 19.10.2009 року надана відповідь про відсутність правових підстав для розгляду заперечення на заявку.

24.02.2010 року відповідачем було направлено позивачу повідомлення про припинення розгляду заявки на винахід (корисну модель) № 2001129128 від 27.12.2001 у зв'язку з ненаданням відповіді на попередній висновок від 19.10.2009 року.

17.12.2010 року діловодство відповідачем за заявою № 2001129128 було поновлено.

14.06.2011 року відповідачем було затверджено остаточний висновок про невідповідність винаходу №45935 умовам патентоздатності за результатами кваліфікаційної експертизи, який набув статусу рішення про відмову у видачі патенту на винахід від 14.06.2011 року №15126/ЗА/11.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України " Про охорону прав на винахід і корисні моделі" (3687-12) .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

пунктом 3.1 розділу 2 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом міністерства освіти і науки України від 15.березня 2002 року №197 (z0364-02) передбачено, що Державне підприємство Український інститут промислової власності проводить формальну експертизу заявок поданих до Департаменту, щодо яких прийняті рішення про встановлення дати подання.

Експертизу заявки за формальними ознаками проводять без спеціального клопотання заявника.

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" власник деклараційного патенту на винахід з метою перетворення деклараційного патенту на винахід у патент на винахід може подати стосовно заявки, за якою видано деклараційний патент, заяву на проведення кваліфікаційної експертизи заявки.

На підставі ч.18 ст. 16 наведеного вище Закону, якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків.

Приписами статті 16 наведеного вище закону передбачено, що під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. під час кваліфікаційної експертизи заявки на винахід заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе, а також запропонувати змінити формулу одержання ним запиту або копій патентних матеріалів. що протиставлені заявці.

Якщо заявник у встановлений строк не надасть матеріали на запит закладу експертизи або мотивоване клопотання щодо продовження цього строку, заявка вважається відкликаною.

На додаткові матеріали в частині, що виходить за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу, поширюється порядок, визначений частиною четвертою цієї статті.

Частиною 18 статті 16 вказаного вище Закону якщо є підстави вважати, що заявлений винахід не відповідає умовам патентоздатності, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності зазначених у висновку недоліків.

Частинами 1, 3 статті 16 зазначеного вище Закону каже, що під час проведення експертизи заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення, запити та висновки. при цьому висновки закладу експертизи набувають статусу рішення Установи після її затвердження Установою.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявою, що набирає чинності після затвердження його Установою.

На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

Матеріали справи свідчать про те, що приймання заявки позивача та організація проведення експертизи відбувалось у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства.

Посилання апеляційної скарги на зазначення неправильної дати заявки та її номера, як на ознаку протиправності дій відповідача, колегія суддів, вважає наміркованими, оскільки це не відповідає наданим документам та позивачем в своїй поясненнях не доведено про порушення конкретних права вказаною обставиною.

Стосовно діяльності Апеляційної палати відповідача в інтересах комерційної структури, то колегія суддів зазначає про те, що предметом розгляду даної справи є дії та рішення відповідача, а не Апеляційної палати.

За правилами частини 1 статті 70 КАС України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За наведених підстав, вказані обставини не беруть до уваги судом апеляційної інстанції.

Щодо посилань позивача про діяльність відповідача в інтересах комерційної структури, та зловживання експертами, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" з метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що дії відповідача відповідали вимогам Закону.

З приводу пояснень апеляційної скарги про навмисне зволікання відповідача щодо розгляду заявки позивача, то колегія суддів зазначає, що на строки розгляду заявки позивача про проведення кваліфікаційної експертизи вплинули результати розгляду відповідних судових справ та відношення самого позивача до результатів розгляду заявки, який неодноразово оскаржував висновки експертизи, звертався до суду, оскаржував судові рішення, тощо.

За таких підстав, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушення строків розгляду заявки.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність повноважень у відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість даного твердження з наступних підстав.

Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію урядових органів" від 28.03.2011 року №346 (346-2011-п) Державний департамент інтелектуальної власності визначений як орган, що ліквідається.

Пунктом 2 зазначеної вище постанови визначено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Матеріали справи свідчать про те, що державну реєстрацію відповідача припинено - 23.11.2011 року, а дата прийнятого оскаржуваного рішення - 14.06.2011 року.

За вищевикладених обставин, колегія суддів не вважає зазначені підстави обґрунтованими.

З приводу доводів апеляційної скарги про упередженість суду першої інстанції під час розгляду даної справи, то колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції під час надання оцінки доказам по справі керувався правилами частини 1 статті 86 КАС України, яка каже, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи і з вищевикладеного колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення та дії відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1670/7275/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2012 р.