Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року у справі № 816/675/13-а за позовом управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області до ОСОБА_1 про повернення виплаченої державної допомоги по догляду за дитиною, -

У лютому 2013 року управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути виплачену державну допомогу по догляду за дитиною в сумі 1079,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 12.08.2009 року по 01.04.2012 року ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення трирічного віку. Разом з тим, з 19.09.2011 року позивач була працевлаштована на умовах повного робочого дня, тому з цієї дати не мала права отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В порушення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) відповідач лише 20.02.2012 року звернулася до управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області із заявою про закриття її особової справи та припинення виплати допомоги. На думку позивача, ОСОБА_1 працюючи на умовах повного робочого дня у період з 19.09.2011 року по 01.04.2012 року, безпідставно отримала державну допомогу по догляду за дитиною в сумі 1079,56 грн. Вказана сума відповідачем добровільно не повернута, отже заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Стягнута з ОСОБА_1 на користь управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області виплачена державна допомога по догляду за дитиною в сумі 1079,56 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2009 року ОСОБА_1 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області про призначення їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для непрацюючих осіб. На підставі заяви відповідача протоколом № 9653 від 26.06.2009 року ОСОБА_1 була призначена допомога по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку. ОСОБА_1 20 лютого 2012 року звернулася до відповідача із заявою про закриття її особової справи у зв'язку з працевлаштуванням останньої на роботу на умовах повного робочого дня з 19.09.2011 року. На підставі вказаної заяви, Розпорядженням начальника управління праці та соціального захисту населення Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області від 23.03.2012 було прийняте рішення про припинення з 01.04.2012 року виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку відсутністю на те відповідних підстав. Таким чином, за час перебування на обліку у позивача та працюючи на умовах повного робочого дня ОСОБА_1 безпідставно отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме за період з 19.09.2011 року по 01.04.2012 року, в розмірі 1079,56 грн. Своїм листом від 21.05.2012 року позивач зобов'язав ОСОБА_1 терміново повернути безпідставно отриману допомогу за вказаний період. У зв'язку з тим, що відповідачем зазначена сума допомоги у добровільному порядку не повернута, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1079,56 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідно до ст. 13, ст. 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" виплата вказаної допомоги припиняється у разі працевлаштування або виходу на роботу вказаної особи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 р. № 2811-XII право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Згідно ст. 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у разі працевлаштування або виходу на роботу матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною, до закінчення строку догляду у режимі повного робочого часу зазначена допомога виплачується особі, яка продовжує догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.

Відповідно до п.1 "Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1751 від 27.12.2011 р. (1751-20111-п) , повернення бюджетних асигнувань надміру перерахованих за призначеними субсидіями проводиться у випадках: виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, в тому числі приховування заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів; виявлення помилки в розрахунку розміру призначеної субсидії; виявлення неправильних відомостей в довідках про доходи, виданих юридичними особами.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 про своє працевлаштування на умовах повного робочого дня з 19.09.2011 року, повідомила відповідача лише 20.02.2012 року. Позивачем вживалися заходи щодо зобов'язання ОСОБА_1 повернути безпідставно отриману допомогу протягом терміну з 19.09.2011 року по 01.04.2012 року в сумі 1079,56 грн. у добровільному порядку. Сума отриманої ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом періоду з 19.07.2011 року по 01.04.2012 року в добровільному порядку не повернута.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав стягнення виплаченої державної допомоги по догляду за дитиною.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно порушення відповідачем строків звернення до суду з позовом слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вимога відповідача про повернення коштів державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 розглядалася в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24.01.2013 року провадження у справі закрите, з підстав п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, а також роз'яснено, що спір підлягає розгляду в порядку передбаченому КАС України (2747-15) , а не в порядку цивільного судочинства.

Позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 13.02.2013 року, тобто протягом 20 днів з моменту закриття провадження в порядку цивільного судочинства.

Отже, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення в суд.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення виплаченої державної допомоги по догляду за дитиною в сумі 1079,56 грн.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.