к/9991/37355/11-с Про визнання незаконними рішення УПФ України про накладення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків. та зобов'язання повернути одержану суму штрафних санкцій - 23.01.2014 Прийняття

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання рішень незаконними,

У грудні 2007 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсними рішення № 703 і № 704 від 4 грудня 2007 року, винесені начальником Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира щодо застосування до спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (далі - СВТП "Механік") штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків. Також просив зобов'язати відповідача в місячний строк повернути одержану суму штрафних санкцій на поточний рахунок позивача і стягнути 300000 грн. моральної шкоди.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування до СВТП "Механік" штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та прийняття рішень № 703 і № 704 від 4 грудня 2007 року про їх стягнення є обгрунтованим.

У відповідності до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону визначено що під поняттям страхових внесків слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно ч.2 ст. 20 Закону обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 12 цієї статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною першою та другою статті 106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 13 цієї статті 106 Закону передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

У відповідності до п. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням відповідача № 703 від 4 грудня 2007 року до позивача застосовано штрафну санкцію у вигляді штрафу у розмірі 10 % від кількості днів затримки за період з 20 жовтня 2006 року по 23 листопада 2007 року в сумі 1437,32 грн. і нараховано пеню в сумі 96,20 грн. Рішенням відповідача № 704 від 4 грудня 2007 року до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 20 % від кількості днів затримки за період з 22 жовтня 2007 року по 23 листопада 2007 року на суму 289,77 грн. і нараховано пеню в сумі 46,36 грн.

Вказані штрафні санкції було нараховано на підставі відомостей довідки № 597 від 4 грудня 2007 року, в якій зазначено, що згідно карток особового рахунку, розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 1 липня 2006 року по 30 листопада 2007 року і банківських виписок, в період з 20 жовтня 2006 року по 23 листопада 2007 року позивачем несвоєчасно сплачено страхові внески.

Для підтвердження розміру застосованих згідно рішень відповідача № 703 і № 704 від 4 грудня 2007 року фінансових санкцій і пені, судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу, у висновку якої за № 69 від 22 січня 2010 року зазначено, що за умови, що станом на 20 червня 2006 року обліковується переплата СВТП "Механік" в розмірі 2024,50 грн., підтверджується документально нарахування позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира фінансових санкцій та пені за період з 1 липня 2006 року по 23 листопада 2007 року згідно рішень:

- № 703 від 4 грудня 2007 року у вигляді штрафу в розмірі 10 % від кількості днів затримки за період з 20 липня 2007 року по 23 листопада 2007 року на суму 1174,43 грн. та пені в сумі 79,99 грн.;

- № 704 від 4 грудня 2007 року у вигляді штрафу в розмірі 20% від кількості днів затримки за період з 22 жовтня 2007 року по 23 листопада 2007 року на суму 248,37 грн. та пені в сумі 39,74 грн.

Наведене дає підстави стверджувати, що у даному експертному висновку зазначено про можливість підтвердження документально іншого розміру штрафних санкцій і пені, ніж це визначено у рішеннях відповідача № 703 і № 704. Однак, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди першої і апеляційної інстанцій помилково врахували, що зазначеним висновком судово-економічної експертизи підтверджено розмір фінансової санкції і пені згідно рішень № 703 і № 704 та дійшли поспішного висновку про обгрунтованість таких нарахувань.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій внаслідок допущених порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За правилами ч.2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.