Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І. (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до апеляційного суду Хмельницької області про визнання протиправним наказу,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач з 5 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, а з 2 лютого 2009 року по час звернення з даним позовом до суду працював суддею апеляційного суду Хмельницької області.

Наказом голови апеляційного суду Хмельницькій області № 02/05-03/ від 5 січня 2010 року позивачу з 11 грудня 2010 року встановлено щомісячне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді.

Наказом голови апеляційного суду Хмельницькій області від 27 січня 2012 року № 8/05-03/ "Про припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям" з 1 січня 2012 року виплату щомісячного грошового утримання ряду суддів апеляційного суду Хмельницькій області, в тому числі і позивачу, припинено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, вказаний наказ прийнятий відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ), в зв'язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) і "Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям", затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 24 липня 2009 року № 81 (z1065-09) .

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 22 Конституції України скасування чи звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначення системи судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів, регулювання інших питань судоустрою і статусу суддів встановлені Законом № 2453-VI (2453-17) .

Відповідно до пункту 1 частини 2 розділу 12 "Прикінцеві положення" Закону № 2453-VI (2453-17) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів" (2862-12) , крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року, тобто правила за якими визначалось право судді на відставку за цим Законом втратили чинність з 1 січня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 138 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно ч. 2 цієї статті Закону № 2453-VI (2453-17) суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Частиною 3 ст. 138 Закону № 2453-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Згідно ч. 5 ст. 138 Закону № 2453-VI виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру" (1789-12) , "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , "Про статус народного депутата України" (2790-12) , "Про державну службу" (3723-12) . На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Вказана частина статті 138 Закону № 2453-VI була прийнята в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року (3668-17) № 3668-6 і набрала чинності з 1 січня 2012 року.

В той же час втратили чинність Закон України "Про статус суддів" (2862-12) № 3018-3 від 07.02.2002 року, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10 липня 1995 року № 584/95 (584/95) в частині щодо права судді на отримання щомісячного довічного грошового утримання, постанова Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) , наказ Державної судової адміністрації України "Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного грошового утримання суддям у відставці" від 25 серпня 2005 року № 94 (z1314-05) та наказ Державної судової адміністрації України від 24 липня 2009 року № 81 "Про затвердження Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям" (z1065-09) .

З огляду на викладене з 1 січня 2012 року виплата щомісячного довічного грошового утримання може проводитися за умови, якщо особа, яка має право на таку виплату, припинила роботу на відповідній посаді. В зв'язку з цим право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у позивача, який перебуває на посаді судді, може виникнути у разі його виходу у відставку з посади судді за правилами, встановленими Законом № 2453-VI (2453-17) .

Відповідно до частини 2 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) якою визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом.

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Вказані норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) не спростовують порядок призначення і отримання щомісячного довічного грошового утримання, встановлений Законом № 2453-VI (2453-17) , та регулюють тільки його розмір внаслідок набрання чинності цим Законом особам які мають право на отримання щомісячного довічного грошового утримання і які набули таке право до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , тоді як Закон № 2453-VI (2453-17) встановлює таке право і пов'язує його тільки з перебуванням судді у відставці.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наказ голови апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2012 року № 8/05-03/ Про припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям" повністю відповідає вимогам Закону № 2453-VI (2453-17) і не може бути визнаний протиправним як того вимагає позивач.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли законне рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.