Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П., Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/2101/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІН-АРТ" до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою суду першої інстанції позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІН АРТ» до управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання противоправним та скасування рішення № 19 від 24.01.2012 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 60707,39 грн. задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 19 від 24.01.2012 року про застосування фінансових санкцій в сумі 60 707 грн. 39 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІН АРТ» судові витрати у розмірі 32 грн. 19 коп.

Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.01.2012 року управлінням пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області прийнято рішення № 19 про застосування фінансових санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІН АРТ» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 60707,39 грн. (а.с.8).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 вказаного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідачем як підставу для застосування штрафу позивачу застосовано пункт 4 частину 9 статті 106 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) , Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (v001p710-99) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаєтьсявиключно законами.

Верховною Радою України 08 липня 2010 року прийнято Закон України №2464-VІ (2464-17) «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності 01 січня 2011 року.

З набранням чинності зазначеним Законом, згідно підпункту «й» пункту 12 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення», втратили чинність норми частини першої - девятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто, норми, на підставі якої відповідачем до позивача оскаржуваними рішеннями застосовані штрафні санкції та нарахована пеня, втратили чинність 01 січня 2011 року

Суд також звертає увагу, що згідно абзацу 5 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зазначеної норми, законодавцем передбачено лише порядок стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, однак застосування штрафних санкцій та нарахування пені за законодавством, яке втратило чинність ним не передбачено.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України (254к/96-ВР) та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, в яких як підставою для їх прийняття відповідач керувався пунктом 4 частину 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка на момент прийняття цих рішень втратила чинність, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні пені позивачу всупереч Конституції України (254к/96-ВР) застосовано норми, які втратили чинність, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання рішення № 19 від 24.01.2012 року недійсним, правомірно задоволені у повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/2101/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/2101/2012 - залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.