Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 05 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної академії оборони України про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо виплати грошової компенсації замість недоотриманого речового майна та її стягнення,

У вересні 2009 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної академії оборони України про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо виплати грошової компенсації замість недоотриманого речового майна та її стягнення в розмірі 3709,55 грн.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 05 березня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2473,10 грн грошової компенсації за неотримане речове майно.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді провідного наукового співробітника Національного науково-дослідницького центру оборонних технологій і воєнної безпеки України, з якої у Наказом Міністра оборони України від 21 липня 2008 року № 533 був звільнений у запас за станом здоров'я.

Після звільнення зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно за 2000-2008 роки в розмірі 3709,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 (1444-2004-п) .

Колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444 (1444-2004-п) є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України "Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 (1459-14) року.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 05 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Національної академії оборони України про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо виплати грошової компенсації замість недоотриманого речового майна та її стягнення відмовити.

постанова оскарженню не підлягає.