Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Кочана В.М.

Ситникова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим на ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим до Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" про стягнення 562, 29 грн.,-

Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі - Управління) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" про стягнення заборгованості в розмірі 562, 29 грн. Заявлений позов мотивований тим, що відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні за № 0410-0033, проте, всупереч вимогам діючого законодавства України, не проводив обов'язкових платежів, у зв'язку з чим, станом на 29.01.2013 року розмір заборгованості Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" із відшкодування пільгових пенсій становив 562,29 грн., що і стало підставою для звернення до суду в порядку позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 р., закрито провадження у адміністративній справі № 801/6481/13-а з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, роз'яснено Управлінню його право на звернення з вимогами до Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" про стягнення 562, 29 грн. в порядку Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Управлінням подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанції положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , зокрема, у редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI (4212-17) , скаржник просить скасувати постановлені у справі ухвали та направити справу на розгляд адміністративного суду по суті.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, ухвали судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі АР Крим підлягає задоволенню, при врахуванні наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що у відношенні відповідача ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.10.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря", відповідно з цього моменту боржник знаходиться в особливому правовому режимі, який регламентується нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а вимоги всіх кредиторів погашаються в межах процедури банкрутства в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) викладено в новій редакції, і з посиланням на положення ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що вступила в дію 19.01.2013 р., суди прийшли до висновку, що спір за позовом Управління не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки судів зроблені через невірне застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) при встановлених обставинах справи, та з огляду на межі касаційного перегляду справи (ст. 220 КАС України) порушення судами норм процесуального права, як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень, є підставою для скасування останніх з передачею справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) (в редакції згідно Закону України від 02.10.2012р. № 5405-VI (5405-17) ):

- положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

- положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом;

- положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки, провадження у справі про банкрутство Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" порушено ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.10.2010 року (справа № 5002-6/5908-2010), тобто, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , положення зазначеного закону не можуть застосовуватись господарськими судами у відношенні такого боржника, в тому числі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і положення ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що вступила в дію 19.01.2013 р., чого суди обох інстанцій не врахували.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно доводів позивача, вимоги про стягнення коштів в сумі 562, 29 грн. на користь Управління, як кредитора боржника, яким є Риболовецький колгосп "Жемчужина моря", у процедурі банкрутства встановленої законом, є поточними, тобто за такими вимогами, позивач є поточним кредитором згідно визначення термінів наведених у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": кредитором за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Вказані обставини не з'ясовувались судами при передачі на розгляд суду адміністративного позову з вимогами до боржника у відношенні якого порушено справу про банкрутство, що призвело до прийняття неправильних рішень у справі та свідчить про порушення норм процесуального права у питанні визначення підвідомчості спору.

З приводу застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI (4212-17) в частині розгляду вимог поточних кредиторів у п. 19 Листа Вищого господарського суду від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013 (v_606600-13) "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) " відзначено, що:

- згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

- після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні.

Таким чином, враховуючи, зокрема Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) (в редакції згідно Закону України від 02.10.2012р. № 5405-VI (5405-17) ): поточні вимоги кредиторів вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство саме у випадку, якщо на боржника поширюються положення Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції Закону України від 22.12.2011р. № 4212-VI (4212-17) , тобто справу про банкрутство такого боржника порушено вже після набрання чинності законом в новій редакції (після 19.01.2013 р.). При цьому, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, такі вимоги заявляються в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні.

Відповідно до встановлених, згідно матеріалів справи обставин, постановою Господарського суду АР Крим від 28.03.2013 року у справі № 5002-6/5908-2010 Риболовецький колгосп "Жемчужина моря" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (аркуш справи 13). Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року апеляційні скарги Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" та Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" задоволені; постанова Господарського суду АР Крим від 28.03.2013 року по справі № 5002-6/5908-2010 скасована; справа передана на розгляд Господарського суду АР Крим.

На вищевказану постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року арбітражним керуючим Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , підлягає застосуванню у справах про банкрутство, що порушені за процедурою яка діяла до набрання чинності вказаним законом (у випадку відповідача справу про банкрутство порушено 10.10.2010 р.), в частині врегулювання ліквідаційної процедури, зокрема, у разі якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Встановивши, що постанова Господарського суду АР Крим від 28.03.2013 року у справі № 5002-6/5908-2010 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури нечинна, а ухвала Господарського суду АР Крим від 10.10.2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря" набрала законної сили та не скасована, під час розгляду справи 801/6481/13-а судами обох інстанцій не враховані Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , внаслідок чого необґрунтовано відхилені доводи позивача з цього приводу.

Отже, при скасуванні постанови Господарського суду АР Крим від 28.03.2013 року по справі № 5002-6/5908-2010 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року, відповідач не є особою, процедура банкрутства якого регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) (в редакції, що набрала законної сили 19.01.2013 р.), а поточні вимоги до такого боржника не можуть розглядатися в порядку, що передбачений ч. 4 ст. 10, ч. 8 ст. 23 вказаного закону (в новій редакції), та згідно підвідомчості визначеної п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

Зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в частині доповнення п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України внесені саме згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , а відтак підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 4 ст. 10 Закону у вказаній редакції саме у відношенні вимог до боржників, процедура банкрутства яких регулюється законом в новій редакції. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів" від 6 грудня 2012 року № 5518-VI (5518-17) були внесені зміни до деяких законодавчих актів, і зокрема:

- п. 13 закону, частину четверту статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI (4212-17) викладено в такій редакції:

" 4. Суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ";

- п. 14 закону, пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

" 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ";

- п. 15 закону, у Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) :

1) у пункті 1 частини першої статті 3 слова "крім випадків, встановлених законом" виключено;

2) пункт 5 частини третьої статті 17 виключено.

Внесення зазначених змін до процесуального закону, яким є Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) , обумовлює необхідність встановлення адміністративним судом обставин щодо належності розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог до боржника у відношенні якого порушено провадження у справі про банкрутство з урахуванням положень спеціального закону ( Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) ).

Виходячи з наведеного, суди дійшли помилкового висновку про неналежність розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки при розгляді справи порушеної за адміністративним позовом Управління, є необхідність з'ясування наявності між сторонами спору в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , які підлягають застосуванню в процедурі банкрутства відповідача (Риболовецького колгоспу "Жемчужина моря"), що відповідно до приписів ч. 1 ст. 227 КАС України є підставою для скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду.

Таким чином, враховуючи неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року скасувати.

Справу № 801/6481/13-а направити для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, встановлені ст. ст. 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.