к-31865/10-с Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - 22.01.2014 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2009 року № 0000251504/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "НВП "ВІТ", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Московському районі м. Харкова провела невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ "НВП "ВІТ" з питання встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, виявлених за результатами автоматизованого співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період: червень, листопад, грудень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ "ТПК "КІР", за результатами якої був складений акт № 3570/15-407/24661982 від 18 червня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 32310,21 грн., у тому числі: за червень 2008 року - 6734,21 грн., за листопад 2008 року - 9675,00 грн., за грудень 2008 року - 15901,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості послуг, наданих йому ТОВ "ТПК "КІР" згідно договору про надання послуг № 23 від 01 червня 2008 року, з огляду на те, що на дату укладення договору ТОВ "ТПК "КІР" не було зареєстроване як юридична особа, платником податку на додану вартість зареєструвалось лише 25 липня 2008 року, а також зважаючи на те, що згідно інформації, наданої відділом податкової міліції, Ткачова Олена Олександрівна, яка значиться директором ТОВ "ТПК "КІР", не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, установчих документів, податкової звітності та будь-яких інших документів від імені зазначеного товариства не підписувала. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань за договором, та нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ТПК "КІР".

15 липня 2009 року ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000251504/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ТОВ "НВП "ВІТ" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 48465,32 грн., у тому числі: 32310,21 грн. - за основним платежем, 16155,11 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій за договором про надання послуг № 23 від 01 червня 2008 року, укладеним з ТОВ "ТПК "КІР". Також, суд виходив з того, що на момент укладення договору ТОВ "ТПК "КІР" не мало цивільної правоздатності не було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною 4 статті 25 Законну України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, датою державної реєстрації ТОВ "ТПК "КІР" як юридичної особи є 02 червня 2008 року (арк. справ 51).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наведені Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, та із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобов'язань між ним та ТОВ "ТПК "КІР" та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту надав органу державної податкової служби акти здачі-прийняття виконаних робіт, податкові накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів (арк. справи 52-65, 80-81).

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що: ТОВ "ТПК "КІР" зареєструвалось як платник податку на додану вартість лише 25 липня 2008 року, тоді як податкові накладні № 1-01 та № 1-02 виписало 30 червня 2008 року; згідно акту ДПІ у Комінтернівськомуц районі м. Харкова про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ТПК "КІР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03 червня 2008 року по 30 грудня 2008 року, Ткачова Олена Олександрівна, яка значиться директором ТОВ "ТПК "КІР", не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, установчих документів, податкової звітності та будь-яких інших документів від імені зазначеного товариства не підписувала; ТОВ "ТПК "КІР" за місцезнаходженням не знаходиться; з аналізу податкової звітності, поданої до податкової інспекції, у ТОВ "ТПК "КІР" не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за товариством на праві господарського відання, складських, виробничих та інших приміщень; згідно листа АКІБ "УкрСибБанк" від 09 грудня 2008 року рух коштів по рахунках, які належать ТОВ "ТПК "КІР", у період з 03 червня 2008 року і по теперішній час не здійснювався (арк. справ 42-50).

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх позовних вимог, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до положень частин 1, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивачем не було надано на вимогу судів першої та апеляційної інстанцій документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ "ТПК "КІР" у тому числі, але не виключно: документи на підтвердження необхідності придбання таких послуг, а також їх використання у господарській діяльності. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ "НВП "ВІТ" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТ" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.