2а-13629/11/2070 Про визнання протиправним та скасування картки МИТНИЦІ ПРО відмову та рішення митниці щодо визначення вартості товару - 03.05.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пластік" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-13629/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пластік"

до Харківської обласної митниці

про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення,

13.10.2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пластік" - звернулось до суду з позовом до Харківської обласної митниці, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови Харківської обласної митниці (код ЄДРПОУ : 36987590) № 807070006/1/00410 від 13.05.2011 року; визнати протиправним та скасувати рішення Харківської обласної митниці (код ЄДРПОУ : 36987590) про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/400265/1 від 13.05.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" до Харківської обласної митниці про визнання протиправними та скасування картки та рішення - відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27 серпня 2010 року ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" укладено договір купівлі-продажу № СFR-1 з WESTLAND COMMERCIAL L.P. Згідно даного договору WESTLAND COMMERCIAL L.P. (продавець) зобов'язалось передати ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" (покупцеві) за ціною та в строки, передбачені цим договором полікарбонатні листи та профілі (товар), а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 4.4. зазначеного договору вартість товару, що буде поставлятися за договором, визначається для кожної окремої партії товару в Специфікаціях до цього договору.

Відповідно до додатку № 27 до договору купівлі-продажу № СFR-1 від 27.08.2010 року специфікації продавець взяв на себе зобов'язання з передачі покупцеві листів сотового полікарбонату бренд "SUNNЕХ":

- товщина: 4 мм, ширина: 2100 мм, довжина: 6000 мм за ціною 21,42 USD за лист;

- товщина: 6 мм, ширина: 2100 мм, довжина: 6000 мм за ціною 35,41 USD за лист;

- товщина: 8 мм, ширина: 2100 мм, довжина: 6000 мм за ціною 39,94 USD за лист;

- товщина: 10 мм, ширина: 2100 мм, довжина: 6000 мм за ціною 45, 49 USD за лист;

загальною кількістю 3605, на загальну вартість 106191, 78 USD.

На виконання договору купівлі-продажу № СFR-1 від 27.08.2010 року позивачу від компанії WESTLAND COMMERCIAL L.P. згідно інвойсу № І.1104UА984 від 01.04.2011 р. надійшов товар - полікарбонатні листи, загальною кількістю 1355, на загальну вартість 35221, 67 USD.

Для здійснення митного оформлення товару ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" через митного брокера - ТОВ "ГЕЛАКСІ ПЛЮС" - подано до Харківської обласної митниці митну декларацію №807070006/2011/427295, згідно якої митна вартість товару визначена за ціною договору (вартість операції, метод № 1).

При декларуванні товару для підтвердження заявленої митної вартості надані, зокрема, документи на підтвердження відомостей щодо вартості товарів, а саме: договір купівлі-продажу № СFR-1 від 27.08.2010 року з додатком № 27 (специфікація), інвойс № І.1104UА984 від 01.04.2011 р., пакувальний лист №І.1104UА984 від 01.04.2011 р., bill of lading ZBYЕ301947 (коносамент). (а.с. 10-14, 15, 16, 17, 18)

Харківською обласною митницею відмовлено ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" в митному оформленні товарів та видано картку відмови № 807070006/1/00410.

Між митним органом та декларантом проведено консультацію, за результатами якої Харківською обласною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/400265/1 від 13.05.2011 року. (а.с. 102)

Вказаним рішенням визначено митну вартість товару за 3 методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в більшому розмірі ніж заявлено позивачем.

Так, загальна митна вартість товару, що розрахована декларантом - ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" - становить 35 221, 67 дол. США, а загальна митна вартість товару, що розрахована митним органом - 59 497, 62 дол. США.

Позивач не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю товарів, однак, у зв'язку з необхідністю здійснення підприємницької діяльності, подав відповідачу лист № 71 від 13.05.2011 року з проханням надати дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантію сплати до Державного бюджету суми податків і зборів.

Листом від 16.05.2011 року за № 20/02-5841 Харківською обласною митницею надано дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантію сплати до Державного бюджету суми податків і зборів, з умовою проведення в подальшому митного контролю та виконанням позивачем п. 13 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ № 230 від 17.03.2008 року. На підставі цього дозволу товар задекларовано за митною вартістю, визначеною митницею.

Для підтвердження вартості товару ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" надано додаткові документи, а саме: копію договору з митним брокером, копію рахунків про здійснення платежів з митним брокером, копію рахунків про сплату брокерських послуг, копії відповідної бухгалтерської документації, звіт про оцінку майна.

30.08.2011 року відповідач листом № 20/02-10320 повідомив ТОВ "БІЗНЕС-ПЛАСТІК" про відсутність підстав для перегляду визначеної митної вартості, зазначеної в рішенні про визначення митної вартості товарів № 807000006/2011/400265/1 від 13.05.2011 року, мотивуючи викладене наявністю у митниці обґрунтованих сумнівів щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Не погодившись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що працівники Харківської обласної митниці при здійсненні митного оформлення товару, що ввозились на митну територію України ТОВ «БІЗНЕС-ПЛАСТІК», діяли на підставі та в межах повноважень наданих митним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375 (1375-2003-п) .

Відповідно до зазначеного Порядку заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Згідно ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (92-15) .

Статтею 262 цього Кодексу передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно ст. 264 Митного Кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби на підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч. 1 та ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Таким чином, у разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

за ціною договору щодо ідентичних товарів;

за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

на основі віднімання вартості;

на основі додавання вартості (обчислена вартість);

резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 7, пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) , які підтверджують витрати, визначені у статті 267 Митного кодексу України.

Так, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом) пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України (92-15) включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому колегія суддів зазначає, що перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.

Колегія суддів також зазначає, що митниці, як контролюючому органу, на підставі ст. 265 Митного кодексу України надано право коригування митної вартості товарів у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей.

Відповідно до пп. 41.1.2. п.41.1. ст. 41. Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення ( пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пластік" при митному оформлені товару застосувало перший метод визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

Статтею 267 Митного кодексу України визначено порядок визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до якої додаються подальші витрати, пов'язані із транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту; витрати на страхування цих товарів.

При цьому колегія суддів зазначає, що митницею встановлено, що рівень митної вартості оцінюваного товару значно менше рівня митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон, затвердженого Наказом ДМСУ № 602 від 24.06.2009 р. (z0669-09) , під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган повинен використовувати джерела інформації, визначені пунктом 3 цього Порядку, в тому числі інформацією, що міститься у БД ЕК ВМД ЄАІС ДМСУ.

Так, заявлена позивачем митна вартість по ВМД становила 3,29 дол. США/кг, а за попередніми фактами митного оформлення ідентичного товару митницями України рівень митної вартості на подібні товари в найближчий до митного оформлення час коливався на рівні від 7,94 дол. США/кг. до 7,96 дол. США/кг.

Також, колегія суддів зазначає, що для підтвердження вартості ввезеного товару позивач мав змогу звернутись до ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ", який постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року № 310 (310-2001-п) передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26.05.2007 року (777-2007-п) , встановлено, що Міністерство економіки України, серед іншого, здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Оскільки митницею встановлено, що рівень заявленої митної вартості товару значно менше рівня вартості подібного товару, який раніше ввозився на митну територію України, та доведено неможливість використання інших методів визначення митної вартості ввезеного товару, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованого визначення Харківською обласною митницею митної вартості товару за методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України (92-15) .

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пластік" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-13629/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.