Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач: Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р.

у справі № 2а-0870/11791/11

за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі - позивач, ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001060808 від 18.07.2011 р., прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат", посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку "Запорізький титано-магнієвий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ ВКП "КМП", за результатами якої складено акт від 05.07.2011р. № 164/08-08/00194731.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, пп. 7.7.1 порядку заповнення і подачі податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 за № 197/18935, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2011 на суму 481 311,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. № 0001060808, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4813 11,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення у платника податку права на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Приписами п.198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової cлужби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ВКП "КМП" (постачальник) та ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (покупець) укладено договір поставки від 30.12.2005 р. № 70/12-2005 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає, а покупець покупає товар, асортимент, кількість та якість якого зазначено в рахунках, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору підтвердженням якості продукції з боку постачальника є сертифікат якості заводу виробника.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка продукції з пункту завантаження до пункту призначення здійснюється транспортом покупця і за рахунок покупця. Постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями на підставі заявок покупця (п. 3.2. Договору). Датою поставки вважається дата оформлення товарної накладної (п. 3.4. Договору). Разом з продукцією постачальник направляє покупцю рахунок, товарну накладну, податкову накладну, сертифікат якості (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору продукція поставляється за цінами, що вказані в рахунках-фактурах. Покупець здійснює оплату за фактично поставлену продукцію згідно виставленого рахунку протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання продукції (п. 6.2. Договору).

За результатами господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ВКП "КМП" були належним чином складені первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, картки складського обліку товарів, подорожні листи вантажного автомобіля, сертифікати якості, платіжні доручення.

Також слід зазначити, що придбані товарно-матеріальні цінності використані в оподатковуваних господарських операціях позивача.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України (2755-17) , які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.