2а-4564/11/1227 Про визнання відмови у приватизації житла незаконною - 27.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради на постанову Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року по справі № 2а-4564/11/1227 за позовом ОСОБА_3 до Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради про визнання дій щодо відмови у приватизації житла незаконними, -

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, просила визнати його дії незаконними щодо відмови в приватизації кімнати АДРЕСА_2, зобов'язати відповідача провести на ім»я позивача приватизацію зазначеної кімнати в гуртожитку.

В обґрунтування позову зазначила, що мешкає за вказаною адресою в гуртожитку. 09.08.2011 року звернулася до відповідача з заявою про передачу їй у порядку приватизації кімнати у гуртожитку, проте відповідач відмовив в приватизації, посилаючись на те, що позивачем вже використано право на безкоштовну приватизацію в січні 1997 року. Позивач зазначає, що дійсно приймала участь у приватизації частки квартири, але не повністю використала житловий чек, тому має право на приватизацію кімнати у гуртожитку на залишки вартості житлового чеку.

Постановою Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_3 в приватизації кімнати АДРЕСА_2. Зобов'язано Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради провести на імя позивача приватизацію зазначеної кімнати в гуртожитку.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що судом порушені норми матеріального права, а саме не враховано приписи ст.5 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду", в якій визначено право громадян на приватизацію займаного ними житла безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Позивач таким правом скористалася, приватизувала ј частку квартири. Законом не передбачено права громадян на повторну приватизацію навіть при умові залишку по житловому чеку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач мешкає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ордеру № 56 від 03.04.2003 року, виданого виконкомом Сєвєродонецької міської ради.

09 серпня 2011 року позивач звернулася до відповідача з заявою про передачу їй у порядку приватизації кімнати у гуртожитку.

Листом № 1466 від 23.08.2011 року відповідач відмовив у приватизації з тих підстав, що ОСОБА_3 вже використала право на безкоштовну приватизацію в січні 1997 року, оскільки приймала участь у приватизації ј частки квартири АДРЕСА_1.

Позивач не повністю використувала приватизаційний чек, має залишки коштів на приватизаційному депозитному рахунку по житловому чеку в сумі 1,47 грн.

Позивач приватизувала 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що становить 15,3 м.кв.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни, на яких поширюється дія цього Закону (500-17) , які проживають у гуртожитках, що є обєктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій). Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є обєктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12) та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (2482-12) .

На підставі ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі жилої площі у гуртожитках), (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону) кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін..) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до обєктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», кожний громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Рішенням Конституційного Суду України від 10.06.2010 року № 15-рп/2010 (v015p710-10) щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла) визначено, що положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинку) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім ї та додатково 10 квадратних метрів на сім»ю;

- у власність наймача і кожного члена його сімї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена сімї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чеку використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Оскільки позивач використала свій житловий чек частково, а не повністю, має залишки коштів на приватизаційному депозитному рахунку по житловому чеку в сумі 1,47 грн., санітарна норма становить 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім»ї та додатково 10 квадратних метрів на сім»ю, позивачем приймала участь у приватизації 15,3 кв.м, тобто не перевищила санітарну норму, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в приватизації кімнати у гуртожитку.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про право громадян один раз приймати участь у приватизації з огляду на рішення Консмтитуційного Суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 (v015p710-10) , яке є остаточним та обов'язковим до виконання на території України.

Також судовою колегією не приймаються доводи відповідача, що рішення Конституційного Суду України не розповсюджується на приватизацію кімнат в гуртожитку, оскільки Законом «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (500-17) визначено, що приватизація жилих приміщень у гуртожитках, що є об'єктами права державної та комунальної власності, здійснюється відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12) .

Проте суд першої інстанції, задовольняючи позов повністю, допустився помилкового застосування норм матеріального права, що обумовлює зміну судового рішення відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 201 КАС України з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, зобов'язуючи відповідача провести на ім»я позивача приватизацію кімнати в гуртожитку, не врахував компетенцію Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради, відповідно до якої існує певний порядок розгляду заяв про приватизацію громадян, тому суд не може підміняти компетентні органи, які діють в межах наданих ним повноважень.

На підставі викладеного постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині зобов'язання відповідача провести приватизацію кімнати в гуртожитку на ім»я позивача на зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про приватизацію кімнати в гуртожитку з урахуванням рішення Конституційного суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 (v015p710-10) .

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради на постанову Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року по справі № 2а-4564/11/1227 - задовольнити частково.

Постанову Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року по справі № 2а-4564/11/1227 - змінити.

Абзац 3 резолютивної частини постанови Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року по справі № 2а-4564/11/1227 викласти в наступній редакції: «зобов'язати Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради прийняти та розглянути заяву ОСОБА_3 про передачу їй в порядку приватизації кімнати АДРЕСА_2 з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 10.06.2010 року №15-рп/2010 (v015p710-10) .

В іншій частині постанову Сєвєрдонецького міського суду від 17 лютого 2012 року по справі № 2а-4564/11/1227 - залишити без змін.

постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання постанови в повному обсязі.