2а Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та зменшено податковий кредит з ПДВ - 21.01.2014 Прийняття

Приватне підприємство "Кримський Титан" (далі по тексту - позивач, ПП "Кримський Титан") звернулось з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПП "Кримський Титан", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено камеральну перевірку ПП "Кримський Титан" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.07.2011 року № 278/40-01/32785994.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.18, пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14, п. 15.1 ст. 15, п. 200.17 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року на загальну суму 1197387 грн.

За результатами розгляду заперечень до вищевказаного акту перевірки, податковим органом частково задоволено заперечення ПП "Кримський Титан", в сумі 307587 грн., зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1165904 грн., зменшено податковий кредит з ПДВ за травень 2011 року на 889 800грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 року №0000794001, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1 165 904 грн. та №0000804001, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 889 800 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.11. ст. 201 ПК України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сформовано спірний податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 375161,34 грн. на підставі транспортних квитків, готельних рахунків, рахунків за послуги зв'язку та ін. касові чеки, (у тому числі 329307,41 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками, які не знаходяться за місцезнаходженням та 45185,93 грн. за постачальниками з якими є розбіжності у складі податкових зобов'язань останніх та податковим кредитом позивача) та за травень 2011 року в сумі 78155 грн. (у тому числі 60260 грн. за постачальниками з якими є розбіжності у складі податкових зобов'язань та податковим кредитом позивача та 17895 грн. за постачальниками, які не знаходяться за місцезнаходженням), які відповідають усім вимогам Податкового кодексу України (2755-17) , щодо належного їх оформлення.

Щодо податкового кредиту травня 2011 року в сумі 75 000,00грн. у зв'язку із виявленням розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язання його контрагента встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року включена податкова накладна №13 від 16.05.2011 року на загальну суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., яка виписана контрагентом ПАТ "Ремекскаватормаш".

Згідно реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року на підставі вказаної податкової накладної була помилково включена сума 500000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 83333,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку судової експертизи №43/12 від 07.08.2012 року підтверджено отримання, оплата та використання у господарській діяльності товарів, робіт, послуг суми ПДВ у складі яких були заявлені позивачем до відшкодування у травні 2011р. та які були виключені відповідачем з бюджетного відшкодування позивача за травень 2011 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем була включена до складу податкового кредиту квітня 2011 року та як наслідок до бюджетного відшкодування травня 2011 року сума ПДВ у розмірі 791411,13 грн. на підставі податкової накладної від 29.04.2011 року № 2165/005 отриманої ПП "Кримський Титан" від ПрАТ "Енергозабезпечуюча компанія Житомиробленерго", яка була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 05.05.2011 року. Також, позивачем до складу податкового кредиту травня 2011 року була включена сума ПДВ у розмірі 736644,58 грн. на підставі податкової накладної №2708/005 від 30.05.2011року, виписаної вищевказаним контрагентом позивача, яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних на момент включення до складу податкового кредиту.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема, понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Платник податку позбавлений права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач на підставі податкових накладних, які не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, не мав права включати суми ПДВ у розмірі 791411,13 грн. до складу податкового кредиту за квітень 2011 року та, як наслідок до бюджетного відшкодування, за травень 2011 року, та у розмірі 736644,58 грн. до складу податкового кредиту у травні 2011 року.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 року №0000794001 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року в сумі 791411 грн. та №0000804001 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення за травень у розмірі 736645 грн. є правомірними.

В свою чергу, щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на суму 374493 грн. судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3.ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, отримання та використання у господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг) суми ПДВ по яких заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у травні 2011 року в сумі 374 493 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами та висновком експертизи.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , є документами первинного обліку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2011 року №0000794001 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року в сумі 374493 грн. та №0000804001 в частині зменшення суми від'ємного значення за травень у розмірі 78155 грн. є протиправними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.