Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року по справі № 2а/0570/620/2011 за позовом Десятого воєнізованого гірничорятувального загону до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, -

Десятий воєнізований гірничорятувальний загін звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року № 5016511640/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 61616,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в ході позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість за червень-липень, вересень 2009 року встановлено, що підприємством порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

За наслідками перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року по справі № 2а/0570/620/2011 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.