Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010

у справі № 2/1342

за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про припинення державної реєстрації, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2004 позов задоволено, припинено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Правовою підставою для подання позову про припинення фізичної особи-підприємця податковий орган визначив частину другу статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі Закону № 755-IV (755-15) ), фактичною - неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Разом з тим частиною другою статті 38 Закону № 755-IV визначені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи і такі підстави не стосуються фізичної особи-підприємця.

Підстави для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця визначені в частині другій статті 46 Закону № 755-IV, однією з яких є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Позивач, подаючи позов про припинення фізичної особи-підприємця 11.06.2004, виходив з того, що остання податкова звітність відповідачем була подана 17.04.2003.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що звітним періодом для відповідача, за який має бути подана декларація, є квартал та рік. Відповідно, згідно із п.п. "б" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ граничний строк подання декларації за ІІ квартал 2003 року спливав на 40 календарний день, наступний за останнім календарним днем звітного ІІ кварталу 2003 року, а такий 40-1 календарний день припадав на серпень 2003 року.

Таким чином, позивач подав позов у період, коли у відповідача не настав обов'язок подавати податкову звітність.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.