Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради (УПСЗН) про стягнення коштів.

Зазначала, що рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, відповідача зобов'язано здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни, проте фактично кошти їй не виплачені.

Посилаючись на неможливість виконання такого рішення, просила стягнути з відповідача підвищення до пенсії "дитині війни" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2011 року в розмірі 6 470,19 грн, визнавши відповідну бездіяльність УПСЗН протиправною.

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 26 травня 2011 року, ухваленою у спорі між цими ж сторонами, УПСЗН зобов'язано виплатити на користь позивача підвищення до пенсії "дитині війни" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року.

Також встановлено, що вказане рішення набрало законної сили та виконано частково, а саме здійснено нарахування підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2011 року. Самі ж виплати проведені не були.

Про їх стягнення заявлено позов, що розглядається.

Задовольнивши цей позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що предмет цього позову відмінний від предмету позову, який вже розглянутий, а факт нездійснення виплат є безспірним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з таким висновком не погоджується.

Порядок виконання рішення адміністративного суду передбачено п'ятим розділом Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Системний аналіз положень цього Кодексу свідчить про те, що виконання судових рішень є складовою частиною адміністративного судочинства, щодо якої передбачено спеціальний порядок здійснення та судового контролю. Це означає, що скарги на невиконання судових рішень, ухвалених в порядку адміністративного судочинства розглядаються у відповідності до згаданого розділу КАС України (2747-15) а також Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) , що виключає оскарження невиконання в порядку позовного провадження.

Задоволення такого позову може призвести до одночасного існування двох виконавчих документів, які підлягають обов'язковому виконанню, щодо одного і того ж предмету, а це є неприпустимим.

Колегія суддів зазначає, що у випадку неможливості виконання рішення про зобов'язання здійснення соціальних виплат позивач вправі звернутись із заявою в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України про зміну способу чи порядку виконання судового рішення, яке набрало чинності, змінивши такий спосіб із зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів.

З викладеного вбачається, що висновки судів не відповідають правильному застосуванню норм процесуального права, що є підставою для їх скасування у відповідності до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якої суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.