Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко" до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Асоціація автомобілевиробників "Укравтопром" про визнання протиправним та скасування рішення, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року,

У жовтні 2011 року ТОВ "Торговий дім - Ніко" (Товариство) звернулося до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення про порушення спеціального розслідування.

Зазначали, що на підставі заяви Асоціації автомобілевиробників "Укравтопром" (Асоціація) Комісією вирішено розпочати розслідування щодо фактів зростання імпорту в Україну товару, що заподіює або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику (спеціальне розслідування).

Посилаючись на те, що позивач є імпортером легкових автомобілів, а значить розслідування зачіпає його інтереси, а також на процедурні порушення при ухваленні оскаржуваного рішення, просили визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № СП - 259/2011/4402-27 від 30 червня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 6 червня 2011 року Асоціація звернулася до Комісії із заявою про проведення спеціального розслідування. 30 червня 2011 року першим заступником голови Комісії скликано її засідання, на якому розглянуті вимоги заяви та ухвалене рішення № СП - 259/2011/4402-27 про початок спеціального розслідування. 2 липня 2011 року відповідна інформація опублікована в газеті "Урядовий кур'єр".

Також встановлено, що оскаржуване рішення Комісії прийняте у повноважному складі достатньою кількістю голосів.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що заява про необхідність спеціального розслідування подана повноважним суб'єктом, а оскаржуване рішення ухвалене в порядку, визначеному законодавством. Також суди зазначили, що оскаржуване рішення не порушує прав та інтересів Товариства, оскільки само собою не породжує для позивача жодних правових наслідків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства ( КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до твердження про потенційні збитки позивача в разі запровадження спеціальних заходів щодо імпорту в Україну. Це, на думку Товариства, свідчить про порушення його інтересу. Також заявник стверджує про необґрунтованість судових рішень внаслідок залишення судами поза увагою окремих доводів позову, при цьому не конкретизуючи про що йдеться.

Розглядаючи питання про наявність порушень інтересів Товариства, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (v018p710-04) охоронюваний законом інтерес є простим легітимним дозволом, до якого можна застосувати правило "дозволено все, що не забороняється законом".

Це означає, що порушення охоронюваного законом інтересу може полягати у протиправному звуженні вищенаведеного правила у конкретній ситуації.

Таким чином, судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає інтерес, порушений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку.

Необхідно відрізняти діяння, які порушують інтерес, від діянь, які його зачіпають. Зокрема, у частині четвертій та п'ятій статті 9 Закону України від 22 грудня 1998 року № 332-ХIV "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" ( Закон № 332-ХIV (332-14) ) йдеться про осіб, інтереси яких можуть зачіпатися спеціальним розслідуванням, а його результати можуть вплинути на їх діяльність.

Так, заінтересовані сторони мають право звертатися письмово у строки, зазначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, до Міністерства з вимогою щодо проведення у Міністерстві за їх участю слухань з питань спеціального розслідування: у разі якщо ними доведено, що спеціальне розслідування зачіпає їх інтереси, а його результати можуть вплинути на їх діяльність; за умови, що є особливі причини для проведення зазначених слухань.

Заінтересовані сторони, що беруть участь у слуханнях з питань спеціального розслідування, можуть подавати Міністерству додаткову інформацію протягом проведення цих слухань. Інформація, надана заінтересованими сторонами в усній формі під час слухань, враховується Міністерством у процесі спеціального розслідування за умови, що вона буде подана у письмовій формі не пізніше ніж на п'ятий день від дати закінчення слухань.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що поняття заінтересованості пов'язується законодавцем не з фактичним обмеженням простого легітимного дозволу, яким є законний інтерес, а потенційним впливом на нього (як позитивним так і негативним) у майбутньому.

Тому безспірний факт наявності у позивача інтересу щодо результатів спеціального розслідування (рішень, які можуть прийматись в його процесі) не є підставою вважати, що рішення Комісії про початок розслідування такий інтерес порушує.

Аналіз Закону № 332-ХIV (332-14) кореспондується з висновками судів про те, що оскаржуване рішення Комісії само собою не створює юридичних наслідків для позивача, а тому у цьому конкретному випадку відсутній предмет судового захисту. Водночас, відмова у задоволенні цього позову не позбавляє позивача права на звернення до суду у випадку порушення його інтересу рішеннями, прийнятими Комісією за результатами проведення розслідування.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості судових рішень внаслідок неповного дослідження аргументів позову не приймаються до уваги, оскільки не є конкретизованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, судами досліджені та оцінені питання легітимності складу Комісії, наявності підстав для початку спеціального розслідування, права Асоціації на звернення із заявою про його початок.

Касаційна скарга не містить спростувань висновків судів щодо наведених питань та не дає підстави вважати оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права, що, у відповідності до вимог частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.