Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області, Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області про видачу посвідчення дружини загиблого (померлого) ветерана війни,

В липні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області, Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області, в якому просила визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області в частині відмови в наданні їй посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" незаконними; зобов'язати посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області та Луганської обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації надати позивачці посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 25.10.2012р. позов задоволено частково: визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради в частині відмови в надані позивачці посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради надати позивачці посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни згідно зі ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; в задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволені позову.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 згідно з посвідченням НОМЕР_1 від 01.08.2002р. є дружиною померлого громадянина з числа ліквідаторів першої категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В травні 2012 року позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області із заявою про видачу їй посвідчення для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІІ від 22.10.1993 р. (3551-12)

Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області листом від 12.06.2012 р. за № 5206 відмовило позивачці у видачі посвідчення як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) у зв'язку з ненадання позивачкою документів, які підтверджують те, що її чоловік - ОСОБА_5 помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби.

Відповідно до довідки обласного державного архіву Міністерства оборони України №51/1/10761 від 13.08.1999р. ОСОБА_5 був призваний на збори і у складі частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 02 грудня 1987 року по 02 березня 1988 року.

Також, як вбачається з довідки Ровеньківського військового комісаріату № 120 від 24.05.2012 р., ОСОБА_5 дійсно був відправлений на спеціальні збори Ровеньківським міським військовим комісаріатом 01.12.1987 р.

Статтею 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено коло осіб, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті видами військової служби є строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС був призваний на збори військовозобов'язаних.

Також, у ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що чинність цього Закону поширюється і на сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами.

Тобто, зі змісту наведеної норми можна зробити висновок, що чинність ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється на сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних, зокрема, Міністерства оборони, але, при цьому, лише у випадку, якщо вони загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами.

Проте, як вже вказувалось, чоловік позивачки - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, а не загинув (помер) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами, як то передбачає вищевказана норма закону.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивачка не належить до осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , в зв'язку з чим відповідачем правомірно відмовлено їй у видачі посвідчення як члену сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.