Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої службу Станично-Луганського РУЮ по невинесенню та ненадісланню позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язати державного виконавця здійснити необхідні дії по виконанню виконавчого напису №933 від 12 червня 2012 року, виданого нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику - ОСОБА_6, на загальну суму 50909,04 грн. на користь стягувача - ОСОБА_4; визнати протиправною бездіяльність начальника ВДВС Станично-Луганського РУЮ, який не виніс відповідну постанову про розгляд скарги позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчасно відкрито виконавче провадження з виконання на користь позивача виконавчого напису нотаріуса від 12.06.2012 р. №933 та вжито всіх необхідних дій щодо виконання останнього; до того ж, відповідачем на адресу позивача надсилався підписаний начальником ВДВС лист щодо результатів розгляду скарги ОСОБА_4, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції щодо ненадіслання ОСОБА_4 постанови про відкриття виконавчого провадження №33113679 з виконання виконавчого напису нотаріуса №933 від 12 червня 2012 року у передбачений законом спосіб; в задоволені решти позову відмовлено.

При цьому, приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недотримання державним виконавцем вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження, зокрема, на адресу стягувача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а також про належний та своєчасний розгляд начальником ВДВС скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця щодо ненаправлення вказаній особі постанови про відкриття виконавчого провадження.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності начальника ВДВС Станично-Луганського РУЮ, який не виніс відповідну постанову про розгляд скарги позивача, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12.06.2012 р. нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було вчинено виконавчий напис за №933, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику - ОСОБА_6, на загальну суму 50909,04грн. на користь стягувача - ОСОБА_4, а також запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна, задовольнити вимоги ОСОБА_4

Вказаний виконавчий документ позивачем 15.06.2012 р. було надіслано для виконання відповідачу, який, в свою чергу, постановою від 19.06.2012 р. відкрив виконавче провадження ВП №33113679 з примусового виконання виконавчого напису №933 від 12.06.2012 р.

26.06.2012 р. державним виконавцем було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; крім того, відповідачем впродовж шести місяців з дня відкриття виконавчого провадження вживалися необхідні дії з виконання вище вказаного виконавчого напису.

Проте, позивач звернувся до начальника ВДВС Станично-Луганського районного управління юстиції зі скаргою від 16.11.2012 р., отриманою відповідачем 20.11.2012 р., на бездіяльність державного виконавця відповідача щодо ненаправлення позивачеві постанови про відкриття виконавчого провадження,

Листом начальника ВДВС Станично-Луганського районного управління юстиції №11917 від 28.11.2012 р. позивачеві було надано відповідь на його скаргу, повідомлено про направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження сторонам та зазначено, які саме виконавчі дії вчинялись державним виконавцем з метою виконання виконавчого напису нотаріуса №933 від 12.06.2012 р.

Відповідно до ч.1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Частина 8 цієї ж статті встановлює, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Проаналізувавши вказані норми, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що начальником ВДВС за результатами розгляду скарги, поданої у виконавчому провадженні на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, постанова повинна виноситись лише у випадках, коли можливість оскарження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прямо передбачена Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) ; розгляд же скарг на інші дії, рішення чи бездіяльність здійснюється начальником на підставі Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Таким чином, оскільки статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" (про порушення державним виконавцем вимог якої вказував позивач в своїй скарзі) окремо не передбачено право оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця при надсиланні документів виконавчого провадження, то начальник ВДВС Станично-Луганського районного управління юстиції обґрунтовано здійснював розгляд скарги позивача на підставі Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) з надісланням відповіді у формі листа.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності начальника ВДВС Станично-Луганського РУЮ, який не виніс відповідну постанову про розгляд скарги позивача.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.