Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.

Винокурова К.С.

Кочана В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Брянківського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,

В травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Брянківського міського центру зайнятості, в якому просила визнати протиправними дії відповідача в частині зняття позивачки з обліку як безробітної з 21 січня 2013 року та припинення виплати їй допомоги по безробіттю з 04 січня 2013 року; скасувати наказ Брянківського міського центру зайнятості №НТ130129 від 29 січня 2013 року про зняття позивачки з обліку як безробітної з 21 січня 2013 року відповідно до абзацу 15 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних та припинення виплати їй допомоги по безробіттю з 04 січня 2013 року, а також просила зобов'язати Брянківський міський центр зайнятості поновити позивачку в статусі безробітної з 21 січня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права й неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просив залишити останню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки воно, на його думку, ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права й на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 18 червня 2012 року звернулась до Брянківського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю, вказавши, що не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, не одержує пенсію на пільгових умовах (у тому числі пенсію за вислугу років) і не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Наказом керівника міського центру зайнятості від 18 червня 2012 року №НТ120618 позивачці наданий статус безробітної, а наказом від 21 вересня 2012 року №НТ120921 їй призначена допомога по безробіттю.

Також, як встановили суди, позивачка до 05 червня 2012 року працювала бухгалтером в Брянківській міській державній лікарні ветеринарної медицини і одночасно з цим виконувала разові роботи ідентифікації і реєстрації тварин за Договором про виконання разової роботи №12/46 від 28 листопада 2011 року, укладеним між нею, як Виконавцем, та Державним підприємством "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", як Підприємством.

За умовами п.1.1 вказаного договору Підприємство в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, надає завдання Виконавцю, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик згідно з Технологічними процесами виконання робіт Підприємства разову роботу з ідентифікації і реєстрації тварин в населеному пункті м.Брянка Луганської області.

Порядок здійснення розрахунків врегульований розділом 3 договору, пунктом 3.1 якого передбачено, що Виконавець зобов'язаний виконати роботи належним чином, а Підприємство зобов'язане сплатити Виконавцю виконані роботи.

Пунктом 6.1 договору передбачено строк його дії тривалістю в один рік - по 27 листопада 2012 року, а умови дострокового розірвання договору за ініціативою Виконавця передбачені пунктом 6.4 договору.

Сторони розірвали договір від 28 листопада 2011 року шляхом укладення додаткової угоди від 17 липня 2012 року про розірвання договору, в пункті 3 якої зазначено, що вона вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

При цьому, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що робота позивачки по ідентифікації і реєстрації тварин була безпосередньо пов'язана з лікарнею ветеринарної медицини, проте, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, з аналізу умов договору від 28 листопада 2011 року, який є різновидом договору підряду відповідно до статті 837 ЦК України, не вбачається безпосереднього зв'язку виконуваної позивачкою роботи з лікарнею ветеринарної медицини.

Наказом керівника Брянківського міського центру зайнятості від 29 січня 2013 року №НТ130129 позивачку було знято з обліку як безробітну з 21 січня 2013 року відповідно до абзацу 15 пп.1 п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних та припинено виплату їй допомоги по безробіттю з 4 січня 2013 року в зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання допомоги по безробіттю.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-ХII зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Абзацом 1 статті 2 визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №219 (219-2007-п) , для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Відповідно частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств).

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2003 року №1533-III, передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вже вказувалось в цій ухвалі та встановлено судами, наказом від 18 червня 2012 року позивачці було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, виплата якої була припинена 21 січня 2013 року; актом же №42 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) від 21 січня 2013 року встановлено, що при звернені до центру зайнятості позивачка була стороною (Виконавцем) укладеного з ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" договору про виконання разової роботи від 28 листопада 2011 року №12/16, який розірвано згідно з додатковою угодою №3 лише 17 липня 2012 року, а отже на момент звернення до міського центру зайнятості та встановлення статусу безробітної позивачка відносилась до зайнятого населення та не мала права на отримання статусу безробітної, і, як наслідок, призначення допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтею 210, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.