Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 22 973,22 грн. за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) при середній обліковій чисельності штатних працівників 59 осіб не виконано у повному обсязі норматив по створенню 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22 973,22 грн.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при середній обліковій чисельності штатних працівників 59 осіб товариством з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" у 2007 році працевлаштовано 2 інвалідів - ОСОБА_2 (наказ товариства від 01.04.2007 №10-2 л/с) та ОСОБА_3 (наказ товариства від 01.08.2008 №079-1 л/с).

Вказуючи на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" не виконано у повному обсязі норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також на відсутність факту добровільної сплати адміністративно-господарських санкцій, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем дотримано встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальнох захищеності інвалідів в Україні" норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, який складає чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а саме, за наявності середньооблікової кількості штатних працівників у розмірі 59 осіб створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що середньооблікова чисельність інвалідів, працевлаштованих на підприємстві відповідача, обчислена із урахуванням вимог Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 28.09.2005 №286 (z1442-05) , не відповідає чотирьох відсотковому нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, судом апеляційної інстанції вказано, що інваліди на підприємстві відповідача працювали не повний рік (9 місяців та 5 місяців), у зв'язку з чим середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів протягом 2007 року склала 1 особу, а не 2.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицію суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що однією із необхідних умов для висновку про наявність підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць є невідповідність установленому законом нормативу саме середньооблікової чисельності працевлаштованих інвалідів, а не фактичної кількості працевлаштованих інвалідів на кінець звітного періоду чи загальна кількість інвалідів, що працювали у той чи інших час на підприємстві протягом звітного періоду.

Судами попередніх інстанції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві у 2007 році складала 59 осіб. Таким чином, норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 2 інваліда (з урахуванням округлення до цілого значення).

Наказом товариства від 01.04.2007 №10-2 л/с на підприємстві відповідача працевлаштовано інваліда ОСОБА_2 (працював 9 місяців - з 02 квітня до кінця року), наказом від 01.08.2008 №079-1 л/с - інваліда ОСОБА_3В.(працював 5 місяців - з 01 серпня до кінця року).

У той же час, математично обрахована середньооблікова кількість працевлаштованих інвалідів саме на рік складає 1 особу (з урахуванням округлення до цілого значення).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що протягом 2007 року підприємство не надавало центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю.

З урахуванням викладеного, позиція суду апеляційної інстанції щодо наявності факту невиконання з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Портовик Сервіс" відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.