Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011 р. у справі № 2а-6026/09/1170 за позовом Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту" до 1. Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 2. Державної акредитаційної комісії проскасування рішення на наказу

ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти та науки України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти та науки України від 24 березня 2009 року оформлене протоколом № 76, яким анульовано ліцензію серії АВ № 328946 на підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" з напряму 0102 "Культура" (6.020105 "Документознавство та інформаційна діяльність"), 0305 "Економіка та підприємництво" (6.030504 "Економіка підприємства"), 0306 "Менеджмент та адміністрування" (6.030601 "Менеджмент"); визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України № 698 від 27 липня 2009 року "Про скасування ліцензії Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.07.2009 р. МОН України прийнято наказ № 698 "Про скасування ліцензії приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту" на підставі рішення Державної акредитаційної комісії від 24.03.2009 р. (протокол № 76) з перевищенням повноважень. Вказує, що пунктом 6 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ від 19.12.2006 р. № 1757 (1757-2006-п) , передбачено, що МОН в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про вищу освіту" МОН здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати. На підставі рішення про видачу ліцензії від 26.06.2007 р. (протокол № 67) та наказу МОН України від 09.07.2007 р. № 1843-Л позивачеві 24.07.2007 р. видано ліцензію серії АВ №328946. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 Закону України "Про вищу освіту" ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону. Ні Закон України "Про вищу освіту" (2984-14) , ні постанова КМУ №1019 від 08.08.2007 р. "Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг" (1019-2007-п) , якою визначено порядок ліцензування освітньої діяльності, не передбачають порядку визнання нечинним наказу про видачу ліцензії та на цій підставі визнання зазначеної ліцензії недійсною, та не надають право МОН видавати такі накази.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011р. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 24.04.2007 р. звернувся до Управління ліцензування, акредитації та нострифікації Міністерства освіти та науки України із заявою про надання ліцензії на провадження господарської діяльності надання освітніх послуг за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", що підтверджується печаткою загального відділу МОН та підписом особи, яка прийняла заяву з проставленням дати прийняття.

До вказаної заяви додано наступні документи:

статут позивача;

рішення власника про створення навчального закладу від 04.04.2007 р. № 2;

копія свідоцтва про державну реєстрацію навчального закладу;

копія довідки про включення навчального закладу до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

концепція освітньої діяльності);

копії навчальних освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик, навчальних планів;

стан навчально-матеріальної бази;

копія договору оренди нерухомого майна;

довідка про сформований статутний капітал;

акт перевірки готовності складений за участю представників пожежно-технічного, санітарного нагляду, охорони праці про відповідність наявних приміщень та матеріально-технічної бази встановленим вимогам, нормам і правилам;

копія документів, що засвідчують рівень освіти, кваліфікації та громадянство керівника закладу;

погодження органів виконавчої влади.

Рішенням Державної акредитаційної комісії, оформленого протоколом № 67 від 26.06.2007р. за поданням експертних рад вирішено надати ліцензії на провадження освітньої діяльності з напрямів (спеціальностей) і ліцензованими обсягами прийому (осіб) на підготовку магістрів, спеціалістів, бакалаврів, зокрема ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту".

На підставі вказаного рішення Державної акредитаційної комісії позивачеві була видана ліцензія серії АВ № 328946 від 24.07.2007р. на право надання освітніх послуг навчальним закладом, пов'язаних з одержанням вищої освіти бакалавра. Строк дії ліцензії -з 26.06.2007р. по 01.07.2011р.

Разом з цим, рішенням Державної акредитаційної комісії, оформленого протоколом № 76 від 24.03.2009р., на виконання пункту 3 рішення колегії МОН України від 29.01.2009р. № 1/2-6, п.3.1 наказу МОН від 12.11.2008р. № 2407-л, відповідно до рішення ДАК від 04.11.2008р., протокол № 73, розглянуто питання відміни рішень, які незаконно були включені до протоколів ДАК, та позбавлення навчальних закладів ліцензій та сертифікатів про акредитацію, отриманих з порушенням встановленої процедури. За змістом рішення ДАК № 76 від 24.03.2009р., вирішено анулювати ліцензію ППВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" серії АВ №328946 на підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" з напряму 0102 "Культура" (6.020105 "Документознавство та інформаційна діяльність"), 0305 "Економіка та підприємництво" (6.030504 "Економіка підприємства"), 0306 "Менеджмент і адміністрування" (6.030601 "Менеджмент"). Директору ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" вказано вжити заходів щодо переведення студентів ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" до вищих навчальних закладів регіону за відповідними напрямами і спеціальностями.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.04.2009р. № 310 анульовано ліцензію ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" серії АВ №328946 на підготовку бакалаврів як незаконно видану. Підставою для прийняття вказаного наказу значиться те, що ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" процедуру ліцензування не проходив, ліцензійні справи на засіданні експертних рад і ДАК не розглядались і рішення про надання ліцензії на підготовку бакалаврів з напрямів підготовки 6.030504 "Економіка підприємства", 6.020105 "Документознавство та інформаційна діяльність", 6.030601 "Менеджмент" було незаконно включено до протоколу № 67 вже після засідання ДАК.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2009р. № 697 скасовано наказ МОН України від 07.04.2009р. № 310 "Про анулювання ліцензії Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту".

Однак, Наказом Міністерства освіти і науки України від 27.07.2009р. № 698 "Про скасування ліцензії Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту" визнано нечинним п.1 наказу Міністерства освіти і науки України від 09.07.2007р. № 1873-л в частині рішення видачі Приватному вищому навчальному закладу "Олександрійський коледж менеджменту" ліцензії. Вилучено із додатку до пункту 1 наказу МОН України від 09.07.2007р. № 1873-л навчальний заклад "Олександрійський коледж менеджменту" у всіх позиціях. Визнано недійсною ліцензію Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту" серії АВ № 328946 на підготовку бакалаврів з напрямів підготовки 6.030504 "Економіка підприємства", 6.020105 "Документознавство та інформаційна діяльність", 6.030601 "Менеджмент". Директору ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" спільно з Департаментом вищої освіти та управлінням освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації вжити заходів щодо продовження навчання студентів ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту".

Підставою для прийняття наказу МОН України від 27.07.2009р. № 698 вказано те, що ПВНЗ "Олександрійський коледж менеджменту" процедуру ліцензування не проходив, ліцензійні справи на засіданні експертних рад і ДАК не розглядались і рішення про надання ліцензії на підготовку бакалаврів з напрямів підготовки 6.030504 "Економіка підприємства", 6.020105 "Документознавство та інформаційна діяльність", 6.030601 "Менеджмент" було незаконно включено до протоколу № 67 вже після засідання ДАК.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивачем дотримані вимоги щодо порядку звернення за отриманням ліцензії до органу ліцензування. Ліцензія, яка була видана позивачеві, була скасована не з підстав, які встановлені для анулювання ліцензій. В ході розгляду справи не встановлено вини позивача в порушеннях, виявлених комісією МОН на стадії прийняття рішення про видачу ліцензії, а тому відсутні правові підстави для господарсько-правової відповідальності позивача.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" ліцензування - процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

За змістом ст. 28 Закону України "Про вищу освіту" освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідний порядок був встановлений постановою КМУ від 29.08.2003р. № 1380 (1380-2003-п) , яким затверджено "Порядок ліцензування освітніх послуг".

Згідно п.2 Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого Постановою КМ України від 29.08.2003р. № 1380 (1380-2003-п) (в редакції, яка була чинна на момент видачі ліцензії) ліцензування освітніх послуг є процедурою проведення ліцензійної експертизи, прийняття рішень, їх оформлення, видачі, переоформлення ліцензій, видачі їх дублікатів, а також прийняття рішень про обмеження діяльності суб'єктів у сфері освіти.

Пунктами 11, 12 цього Порядку було закріплено, що ліцензування послуг здійснюється за заявою навчального закладу. У заяві зазначається найменування послуги, на надання якої заявник бажає отримати ліцензію.

До заяви додаються: 1) установчі документи; 2) копії рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення навчального закладу. Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, подається копія установчого договору; 3) копія свідоцтва про державну реєстрацію навчального закладу та копія довідки про включення його до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - юридичною особою; 4) копія довідки про ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності; 5) концепція діяльності за заявленим напрямом (освітньою послугою), яка базується на результатах моніторингу регіонального ринку праці та освітніх послуг, погоджена відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською держадміністрацією, на території якої планується надання заявлених послуг; 6) копії затверджених в установленому порядку навчальних, освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик, навчальних планів; 7) інформація про кількісні показники матеріально-технічного, науково-методичного та кадрового забезпечення освітньої діяльності, наявність бібліотеки (крім дошкільних і позашкільних навчальних закладів) та обсяг її фондів, відомості про інформаційну базу відповідно до нормативів, затверджених в установленому порядку; 8) копії документів, що засвідчують право власності або право оперативного управління, чи право користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк не менше ніж необхідний для завершення надання послуги; 9) довідка банківської установи про сформований статутний фонд навчального закладу (якщо законодавством передбачено формування статутного фонду); 10) висновок органів державного пожежно-технічного, санітарного нагляду, охорони праці про відповідність наявних приміщень та матеріально-технічної бази встановленим вимогам, нормам і правилам; 11) копії документів, що засвідчують рівень освіти, кваліфікації та громадянство керівника закладу: дипломів про вищу освіту, про науковий ступінь та вчене звання (за їх наявності), першої сторінки паспорта; 12) паспортні дані (прізвище, ім'я та по батькові, серія, номер паспорта, коли і ким виданий, місце проживання), копії документів, що засвідчують рівень освіти і кваліфікації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності щодо надання послуг у сфері дошкільної освіти; 13) погодження органів виконавчої влади, якщо таке погодження передбачене законодавством і необхідне для організації навчання за професіями, спеціальностями і напрямами підготовки; 14) за наявності у структурі навчального закладу відокремлених структурних підрозділів (філій, представництв тощо), що надаватимуть послуги, копії рішень про їх створення, реєстрацію та положення про структурні підрозділи, а також інші документи, зазначені у цьому пункті.

Пунктом 17 цього Порядку було встановлено, що у разі коли заявником подано документи не в повному обсязі чи з недостовірною інформацією або виявлено невідповідність установчих документів вимогам законодавства, орган ліцензування повертає їх у десятиденний строк від дня надходження навчальному закладу з мотивованою письмовою відмовою у видачі ліцензії.

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що позивачем органу ліцензуванню був наданий весь необхідний перелік документів для отримання ліцензії на право надання освітніх послуг навчальним закладом, пов'язаних з одержанням вищої освіти бакалавра, та зазначені документи було прийнято відповідачем, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Згідно п.25 вказаного Порядку на підставі рішення Державної акредитаційної комісії, регіональної експертної ради про можливість (неможливість) надання ліцензії навчальному закладу, що подав заяву на ліцензування своєї освітньої діяльності, орган ліцензування приймає рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії заявнику.

Вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії закріплений пунктом 32 "Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг", затвердженого постановою КМУ від 08.08.2007р. № 1019 (1019-2007-п) (в редакції, яка була чинна на момент прийняття рішення про анулювання ліцензії, виданої позивачу), а саме підставами для анулювання ліцензії є: 1) відповідна заява навчального закладу або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності; 2) порушення ліцензійних умов, які не можуть бути усунені протягом трьох місяців; 3) акт про повторне протягом року порушення ліцензійних умов або вимог інших нормативно-правових актів; 4) рішення про припинення діяльності навчального закладу; 5) акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання ліцензії; 6) акт про встановлення факту надання освітніх послуг за ліцензією (її копією), переданою іншій юридичній особі або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності; 7) акт про невиконання зазначеного у пункті 31 цього Порядку розпорядження щодо усунення фактів порушення ліцензійних умов, вимог нормативно-правових актів; 8) акт про створення навчальним закладом або фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності перешкод для проведення його перевірки; 9) рішення органу атестації або акредитації про визнання навчального закладу, окремих напрямів підготовки (спеціальностей) неакредитованим, неатестованими.

Ті обставини, які стали підставою для анулювання виданої позивачеві ліцензії за рішенням ДАК № 76 від 24.03.2009р. та ті обставини, які стали підставою для скасування (визнання недійсною) такої ліцензії Міністерством науки і освіти України за наказом № 698 від 27.07.2009р., не входять до переліку встановлених законом підстав для анулювання ліцензії.

Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості скасування чи визнання недійсною ліцензії, а передбачено лише можливість анулювання документа дозвільного характеру.

Не можна залишити поза увагою і те, що наказ МОН від 12.11.2008р. №2407-л та рішення ДАК від 04.11.2008р. № 73, на які Державна акредитаційна комісія у протоколі № 76 від 24.03.2009р. посилається як на підставу для прийняття рішення про анулювання ліцензії позивача, не стосуються саме Приватного вищого навчального закладу "Олександрійський коледж менеджменту", а в матеріалах справи відсутні дані комплексної перевірки ДАК за результатами роботи розширеної комісії МОН, з яких би вбачалось про наявність порушень з боку позивача, які б були підставою для анулювання ліцензії.

Слід також зазначити, що зі змісту ліцензії, виданої позивачеві, вбачається, що остання видана на підставі рішення Державної акредитаційної комісії від 26.06.2007р., протокол № 67.

Згідно ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом.

Цією ж нормою Закону визначено відповідальність суб'єктів господарювання лише за провадження господарської діяльності без ліцензії у вигляді фінансової санкції.

Отже, в разі виявлення порушень законодавства на стадії прийняття рішення про видачу ліцензії, до відповідальності можуть бути притягнуті лише посадові особи органу ліцензування винні у допущених порушеннях, а не суб'єкт господарювання, який жодним чином не має можливості впливати на прийняття рішень посадовими особами органу ліцензування.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГК України один з видів адміністративно-господарських санкцій є анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем порушень під час надання документів для отримання ліцензії, а тому відсутні правові підстави для господарсько-правової відповідальності позивача.

За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, всупереч вимогам ст. 71 КАС України, відповідачами не було доведено у встановленому законом порядку правомірності скасування виданої позивачеві ліцензії серії АВ № 328946 від 24.07.2007р. на право надання освітніх послуг навчальним закладом, пов'язаних з одержанням вищої освіти бакалавра.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти та науки України від 24 березня 2009 року, оформленого протоколом №76, та наказу Міністерства освіти і науки України № 698 від 27 липня 2009 року.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.