Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011р. у справі № 2а-4540/10/1570 за позовом ОСОБА_4 до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа ОСОБА_5, про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії, -

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області з позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 485 від 03.05.2007р. в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,120га, розташованої на території Новодолинської сільської ради, Садівниче об'єднання громадян "Лебідь", АДРЕСА_1;

- зобов'язати Овідіопольську районну державну адміністрацію Одеської області внести зміни до нового генерального плану СОГ "Лебідь", затвердженого розпорядженням №741 від 27.06.2007р., щоб схематично земельна ділянка НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, відповідала схемі генерального плану СОГ "Лебідь", дійсного до 27.06.2007р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне розпорядження порушує її права та законні інтереси, як суміжного землевласника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011р., в задоволенні позову відмовлено. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_5 з додержанням всіх положень закону, в передбачених нормах отримано державний акт на право власності на земельну ділянку, а тому у суду відсутні підстави для скасування розпорядження №485 від 03.05.2007р. в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки.

На постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011р. надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,055 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_2, що підтверджується державним актом серії ЯГ №955358, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2003р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №787.

3 травня 2007 року Овідіопольська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 485 про безоплатну передачу у власність громадянам України земельних ділянок на території Доброолександрівської, Калаглінської, Новодолинської, Прилиманської сільських рад Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Даним розпорядженням затверджувалися матеріали технічної документації щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок, площа земельних ділянок, які передаються.

З додатку до вказаного розпорядження вбачається, що ОСОБА_5 передається у власність земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1, ділянка НОМЕР_1, загальною площею 0,120 га.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на замовлення Овідопольської РДА ФОП ОСОБА_7 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр..ОСОБА_5 для ведення садівництва в СОГ "Лебідь" на території Новодолинської сільської ради Овідопольського р-ну Одеської області.

Вказана документація була, зокрема, погоджена Овідопольським районним відділом земельних ресурсів, Відділом архітектури та містобудування Овідопольської РДА, було складено та погоджено Акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_5

Крім того, з довідки СОГ "Лебідь", виданої ОСОБА_5, вбачається, що ОСОБА_5 має земельну ділянку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та дана ділянка знаходиться в межах СОГ "Лебідь" з 1987 року.

На підставі вказаного вище розпорядження від 03.05.2007 №485 ОСОБА_5 було отримано Державний акт Серія ЯЕ №659471 на право власності на земельну ділянку площею 0,120га, за адресою: СОГ "Лебідь".

За приписами ст. 116 ЗК України (в редакції. яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 цього Кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Таким чином, ОСОБА_5 було дотримано вказані вище вимоги чинного законодавства під час оформлення документів із землеустрою.

Колегія суддів враховує також те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2008 року у справі №22ц-4655/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 встановлено, що останній 13.08.2007 р. на законних підставах отримав державний акт Серія ЯЕ №659471 на право власності на земельну ділянку площею 0,120га, за адресою: СОГ "Лебідь". Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку, що внаслідок приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 права та законні інтереси ОСОБА_4 не порушуються, вона не позбавлена можливості доступу до лиману, а межа її земельної ділянки не змінились.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 цього Кодексу встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з положеннями статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірним розпорядженням порушено її права та законні інтереси.

Щодо вимоги про зобов'язання внести зміни до нового генерального плану СОГ "Лебідь", затвердженого розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №741 від 27.06.2007р., таким чином, щоб схематично земельна ділянка НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в СОГ "Лебідь" відповідала схемі генерального плану СОГ "Лебідь", дійсного до 27.06.2007р., то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2007р. розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації №741 затверджено генеральний план Садівничого об'єднання громадян "Лебідь", який складений Одеським державним проектно-вишукувальним інститутом "Одесзалізничпроект" та узгоджений службами району, на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про планування і забудову територій" зміни містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про основи містобудування" зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Таким чином, генеральний план розробляється не одноособово Овідіопольською районною державною адміністрацією, а на підставі передбаченої законом документації, а тому відсутні підставі для прийняття рішення про зобов'язання відповідача внести зміни до нового генерального плану СОГ "Лебідь" .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2010р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.