к/9991/2693/11-с Про визнання незаконними дії Національного банку України щодо відмови в наданні індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією - 16.01.2014 Прийняття

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справиза касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімтехнопласт" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 р. у справі № 2а-2768/08/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Хімтехнопласт" до 1. Національного банку України 2. Міністерства економіки України про визнання протиправними дій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Хімтехнопласт" звернулось до Національного банку України з позовом, у якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати незаконними дії Національного банку України щодо відмови в наданні індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 11.10.2007р. по 23.12.2007р.;

- визнати індивідуальну ліцензію Національного банку України №716 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за контрактом №17/6-17, укладеним ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" з підприємством "Promass Srl" (Італія) 26.06.2007р., за імпортною операцією на суму 154 000 євро з 11.10.2007р. по 23.12.2007р. згідно виданих висновків ДПА України та Міністерства економіки України;

- визнати продовженими терміни розрахунків за імпортною операцією з 11.10.2007р. по 23.12.2007р. за контрактом від 26.06.2007р. №17/6-17 з нерезидентом Promass Srl (Італія).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Фірма Хімтехнопласт" заключило контракт №17/6-17 від 26.06.2007р. з компанією Promass Srl (Італія) на поставку обладнання для виготовлення виробів з пінополістиролу, яке відноситься до складного технічного обладнання (термін виготовлення становить 150-180 календарних днів). З метою отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією позивач звернувся до Міністерства економіки України, як того вимагав діючий на той час порядок, затверджений Постановою КМ України №445 від 30.03.2002р. (445-2002-п) Вказує, що ним були отримані позитивні висновки Мінекономіки та ДПА України щодо доцільності продовження терміну розрахунків та видачі індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 11.10.2007р. до 23.12.2007р. Натомість Національним банком України була видана індивідуальна ліцензія №716 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 10.12.2007р. до 23.12.2007р. Не погоджуючись з такими діями НБУ щодо відмови в наданні індивідуальної ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 11.10.2007р. до 23.12.2007р. позивач і звернувся з даним позовом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. позов задоволено. Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав дії Національного банку України щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірмі "Хімтехнопласт" в наданні ліцензії на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №17/6-17 від 26.06.2007р. з 11.10.2007р. по 23.12.2007р. - протиправними. Зобов'язав Міністерство економіки України привести у відповідність до висновків Державної податкової адміністрації України і Міністерства економіки України ліцензію Національного банку України №716 від 19.12.2007р. в частині перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №17/6-17 від 26.06.2007 р. з 11.10.2007 р. по 23.12.2007 р. на суму 154 500 євро.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010р. апеляційні скарги Національного банку України та Міністерства економіки України - задоволено. Скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2009р. та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010р. ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2007 р. між ТОВ "Фірма Хімтехнопласт" укладено контракт №17/6-17 з компанією Promass Srl (Італія) на поставку обладнання для виготовлення виробів з пінополістиролу, яке відноситься до складного технологічного обладнання (термін виготовлення становить 150-180 календарних днів). Загальна вартість контракту становить 515 000,00 євро. У відповідності до розділу 5 контракту "Умови оплати", оплата продукції і конструкторської документації проводиться покупцем в наступному порядку: 30% від суми контракту сплачується на протязі 10 банківських днів з моменту підписання контракту, 70% від суми контракту сплачується частинами з підтвердженого, документального банківського акредитиву за умови пред'явлення відповідних документів визначених пунктом 5.1 розділу 5 контракту.

10.07.2007р. позивачем була здійснена попередня оплата в сумі 154 500,00 євро за контрактом №17/6-17 від 26.06.2007р. компанії Promass Srl, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті.

08.11.2007р. Мінекономіки України надало висновок щодо віднесення контракту №17/6-17 від 26.06.2007р. до договорів поставки складних технічних виробів та можливість продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортною операцією з 11.10.2007р. до 23.12.2007р. на суму 154 500,00 євро.

28.11.2007р. ДПА України, за результатами розгляду листа ТОВ "Фірма "Хімтехнопласт" від 12.11.2007р. №265/11 щодо надання остаточного висновку про продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №17/6-17 від 26.06.2007р., укладеним з компанією Promass Srl, надала висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків за цим контрактом на суму 154500,00 євро з 11.10.2007р. до 23.12.2007р.

Натомість, 19.12.2007р. НБУ була видана позивачу індивідуальна ліцензія №716 за контрактом №17/6-17 від 26.06.2007р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 10.12.2007р. до 23.12.2007р.

Таким чином, не погоджуючись із строками розрахунків, визначеними в індивідуальній ліцензії №716, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Частинами першої та другої статті 6 цього Закону встановлено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, в разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.5 Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою КМ України від 30.03.2002р №445 (445-2002-п) , (в редакції, яка була чинна до 01.01.2008р.) до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів поставки складних технічних виробів, відносяться операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 90 днів.

Згідно п.10 цього Порядку для одержання остаточного висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" резидент повинен подати до Державної податкової адміністрації такі документи:

1) лист-звернення, складений за довільною формою, з обов'язковим обґрунтуванням необхідності продовження терміну повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним договором (контрактом) із зазначенням суми заборгованості та терміну, необхідного для завершення розрахунків;

2) висновок Мінекономіки щодо віднесення зовнішньоекономічного договору (контракту) до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

3) засвідчену в установленому порядку копію зовнішньоекономічного договору (контракту) з обов'язковим зазначенням юридичної адреси та банківських реквізитів іноземних контрагентів. Якщо текст зовнішньоекономічного договору викладений іноземною мовою, заявник додає його переклад, засвідчений в установленому порядку;

4) копії документів, що засвідчують стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на дату звернення до Мінекономіки (платіжні документи, довідки банків, вантажні митні декларації, коносамент тощо).

У відповідності до п.11 Порядку перелічені у пункті 10 цього Порядку документи розглядаються Державною податковою адміністрацією протягом десяти днів з дня їх реєстрації. Після закінчення цього терміну Національному банку та резиденту надається остаточний висновок щодо доцільності продовження терміну розрахунків згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За приписами ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Так, згідно п. 5.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою НБУ від 24.03.1999р., № 136 (z0338-99) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями надаються центральним апаратом Національного банку України (далі - центральний апарат).

Пунктом 5.2 цієї Інструкції встановлено, що для отримання ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями резидент має подати до центрального апарату такі документи:

заяву за встановленою формою (додаток 1);

висновок, зазначений в абзаці другому пункту 1.5 цієї Інструкції;

копію договору з нерезидентом, який має містити повну адресу та банківські реквізити контрагентів;

копію ВМД, якщо експортується продукція (об'єкт лізингу), а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - копію підписаного акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності (за лізинговим договором копія ВМД подається лише тоді, коли резидент - лізингодавець звертається за ліцензією на перевищення строків, установлених раніше наданими за цим договором ліцензіями). Копії ВМД, текст яких неможливо прочитати, до розгляду не приймаються;

копії документів, що засвідчують дату здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива (при імпортних або лізингових операціях, якщо лізингоодержувачем є резидент);

копію висновку Міністерства економіки України щодо віднесення договору до видів, визначених у статті 6 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно ж п. 5.3 Інструкції законодавчо встановлений строк розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операціями або строк, установлений відповідно до раніше отриманих ліцензій за цими операціями, продовжується з урахуванням строку (строків), що зазначений (зазначені) у висновку, передбаченому в абзаці другому пункту 1.5 розділу 1 цієї Інструкції. Якщо резидент подав до центрального апарату документи, перелік яких визначений в пункті 5.2 цього розділу, пізніше ніж через 30 календарних днів, починаючи з дня виникнення порушення, то строк розрахунків продовжується, починаючи з дати реєстрації в Національному банку України документа із зазначеного переліку, який надійшов останнім.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки позивач звернувся до НБУ 10.12.2007р. та враховуючи граничні дати перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків з 11.10.2007р. по 23.12.2007р., колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності ліцензії № 716 за контрактом № 17/6-17 від 26.06.2007р. на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією саме з 10.12.2007р. до 23.12.2007р.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.