к/9991/28004/11-с Про стягнення штрафних санкцій за порушення порядку застосування тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів, зборів і плати на послуги, що надаються портом - 16.01.2014 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року у справі №2а-12932/08/1570 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Державного підприємства "Ренійський морський торгівельний порт" про стягнення штрафних санкцій, -

У грудні 2008 року Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулася до Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" з позовом, у якому просила стягнути штрафні санкції за порушення порядку застосування тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів, зборів і плати на послуги, що надаються портом в сумі 787 784,34 грн., з яких 262 594,78 грн. - необґрунтовано отримана виручка та 525 189,56 грн. - штрафу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2010 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті рішення апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в період 22-26 вересня 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено планову перевірку дотримання порядку застосування тарифів і комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів, а також зборів і плат на послуги у морських портах, які надаються ДП "Ренійський морський торговельний порт" за період з 01.09.2007р. по 01.09.2008р., про що складено акт №000807 від 30.09.2008р., у якому зазначено, що в порушення наказу Міністерства транспорту України від 31.10.1995 р. (в редакції наказу від 12.03.2003 р.) та наказу начальника Ренійського МТП, Порт при стягуванні плати за використання причалів та території порту ПП "Рені-ліс", яке надавало послуги вантажовласникам з перевалки хімічних вантажів навалом власними силами та засобами на причалі №3 порту, необґрунтовано застосовував ставку 1,2 дол. США замість затвердженої суми - 1 дол. США за кожну метричну тону. Окрім того, зазначено, що в порушення наказу Мінтрансу від 25.08.2004р. №783 Порт додатково до корабельного збору стягував з судновласників плату за оформлення приходу та відходу суден конторою капітану порту.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами Одеської області прийнято рішення № 622 від 17.10.2008 р., яким за порушення п.2.2 "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України", затвердженого наказом Мінтрансу України від 31.10.1995 р. №392 (z0476-95) (із змінами та доповненнями), п.2.1 наказу Мінтрансу України від 25.08.2004 р. №783 (z1100-04) до ДП "Ренійський морський торговельний порт" застосовані економічні (штрафні) санкції у вигляді вилучення у ДП "Ренійський морський торговельний порт" в доход державного бюджету додатково отриманої виручки у розмірі 262594,78 грн., а також накладено штраф у розмірі 525189,56 грн.

Окрім того, 17.10.2008р. позивачем винесений припис-претензія про виконання рішення №622 від 17.10.2008р. щодо усунення порушень та запропоновано перерахувати суму необґрунтовано отриманої виручки у розмірі 262594,78 грн., а також штрафу у розмірі 525189,56 грн. та направити на адресу інспекції копії платіжних доручень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "Ренійський морський торговельний порт" при застосуванні тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою вантажів, зборів і плат на послуги, що надаються портом, порушив чинне законодавство, в зв'язку із чим, відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) , необґрунтовано одержав додаткову суму виручки, яка підлягає вилученню і повинна зараховуватися в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що в даному випадку Ренійський МТП відповідно до договору №101-003 від 29.12.2007р. надав ПП "Рені-ліс" в користування фактично лише частину причалу №3 (загального користування), де дане підприємство, в свою чергу, надавало вантажовласникам послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалки хімічних вантажів виключно за допомогою стрічкового конвеєра - елеватора, а тому Ренійський МТП згідно із п.п. "а" п.2.2.2 підп.2.2 розділу 2Б Збірника тарифів, і застосував до цих робіт ставку в розмірі 1,2 дол. США за 1 тону вантажу. Суд також зазначив, що Інспекція державного портового нагляду РМТП в даному випадку, мала (і має) право на надання інших не передбачених спеціальними нормами послуг, а також має право самостійно встановлювати вільні ціни на ці послуги, за які із судновласників стягується плата у вигляді зборів за послуги по оформленню приходу в порт та відходу з нього суден.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на нижченаведене.

Спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за №1047/6238 (z1047-01) , затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яку розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення" (5007-17) , постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 (1819-2000-п) та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення (пп. 1.1 Інструкції).

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції, підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Інструкції підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. В актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.

Згідно з п.2.1 Інструкції необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства; при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства; при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів.

Згідно ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Ренійський МТП відповідно до договору №101-003 від 29.12.2007р. надав ПП "Рені-ліс" в користування частину причалу №3 (загального користування), де дане підприємство, в свою чергу, надавало вантажовласникам послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт з перевалки хімічних вантажів виключно за допомогою стрічкового конвеєра - елеватора.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п. 2.2.2. розділу 2Б Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Мінтрансу від 31.10.1995р. №392 (z0476-95) , плата обчислюється за масою вантажу брутто та стягується з кожної метричної тонни за такими ставками, дол. США за 1 тонну:

а) з вантажів, що переробляються елеватором на причалах усіх портів (крім порту Рені), - 2,4; на причалах порту Рені - 1,5;

б) з вантажів, що переробляються на причалах нафтогавані та нафтопричалах усіх портів (крім порту Рені), - 1,8;

порт Рені: на причалах - 1,3; біля причалів за варіантом "борт - борт" - 1,0;

Одеса, Рені, Іллічівськ: газ зріджений - 1,8;

в) з вантажів, що переробляються силами та засобами клієнтури:

на загальних причалах всіх портів - 1,2;

Таким чином, застосування портом ставки в розмірі 1,2 дол. США за 1 тону вантажу, є обґрунтованим.

Відповідно до статті 75 КТМ для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій:

1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту.

До функцій капітанів морських портів відповідно до ст. 88 (підпункти 1,6,8) КТМ належать: нагляд за дотриманням чинного законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства; нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у порт і виходу з порту; оформлення приходу суден у порт і виходу з порту.

Статтею 86 КТМ визначено, що державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду.

Інспекція державного портового нагляду створюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральнимй органом виконавчої влади в галузі рибного господарства) і діє відповідно до Положення про інспекцію державного портового нагляду, що затверджується зазначеними органами.

У морських портах капітан порту і Інспекція державного портового нагляду, яку він очолює, входять до складу порту.

Відповідно до ст.90 КТМ та п.2.2 Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, затвердженого наказом Мінтрансу України від 18.10.2000р. №574 (z0775-00) , оформлення приходу та виходу суден в порт або з порту є обов'язком Інспекції портового нагляду. Згідно з п.1.2 цього Положення Інспекція державного портового нагляду (ІДПН) є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту.

Інспекція ДПН не є органом державної влади, працівники інспекції приймаються на роботу начальником порту, Інспекція ДПН не встановлює і не справляє жодних зборів, а плата за оформлення приходу/виходу суден запроваджується начальником порту.

Частиною 2 пункту 62 Зборів, затверджених Наказом № 214 передбачена можливість при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосування вільних цін відповідно до законодавства

Частиною 7 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що оформлення приходу суден в порт та виходу суден з порту є господарською діяльністю портів, та не входить в сферу державного контролю, встановленого ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідачем безпідставно визначена сума необґрунтовано отриманої виручки та прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що апеляційним судом повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.