Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - ГУ МВС України в Закарпатській області) і Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області ( далі - ГУ ПФУ України в Закарпатській області) про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог просив зобов'язати ГУ МВС України в Закарпатській області видати довідку в якій зазначити для перерахунку пенсії з 1.01.2008 року як додатковий вид грошового забезпечення 40% від окладу його грошового утримання згідно рішення Ужгородського міського суду від 4.12.2002 року, а ГУ ПФУ України в Закарпатській області зобов'язати включити до його грошового забезпечення дану надбавку. Також просив визнати недійсним висновок ГУ МВС України в Закарпатській області від 29.07.2008 року та розрахунок за 1996 рік про проходження служби в органах внутрішніх справ, вилучивши з нього речення "Знаходився під вартою з 15.01.1986 року по 1.08.1988 року" і стягнути моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ГУ МВС України в Закарпатській області надати довідку про грошове забезпечення позивача для проведення перерахунку його пенсії з 1.01.2008 року, вказавши як додатковий вид грошового забезпечення 40% від окладу грошового утримання за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 4.12.2002 року. Визнати нечинним висновок ГУ МВС України в Закарпатській області від 29.07.2008 року за результатами звернення позивача про перерахунок його пенсії з 1.01.2008 року та виключити з розрахунку №Е-774755 речення: "Знаходився під вартою з 15.01.1986 року по 1.08.1988 року". Стягнуто з ГУ МВС України в Закарпатській області на користь позивача 7000,00 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цього суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і 04.09.1996 року звільнився зі служби.

Пенсія позивачу нараховується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) № 2262 від 9.04.1992 року.

При обчисленні пенсії позивачу відповідно до Указу Президента України № 615/95 від 17.07.1995 року (615/95) "Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" нараховувалась надбавка 40% окладу грошового утримання за особливі умови служби та 50% за виконання особливо важливих завдань або значного обсягу робіт. Однак цей Указ втратив чинність у зв'язку з виданням Указу Президента України № 926/96 від 4.10.1996 року (926/96) "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу", а тому з моменту набрання сили останнім Указом зазначені види надбавок були виключені з пенсійного забезпечення позивача.

Не погоджуючись із таким обмеженням своїх прав позивач звернувся до суду і рішенням Ужгородського міського суду від 4.12.2002 року дії ГУ МВС України в Закарпатській області визнано неправомірними.

З 1.01.2008 року при перерахунку пенсії позивача згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 1294 від 07.11.2007 року (1294-2007-п) ГУ МВС України в Закарпатській області виключило з сум грошового забезпечення вказані надбавки.

Згідно із частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що його одержували військовослужбовці до призову на військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу" від 7.11.2007 року № 1294 (1294-2007-п) були визначені нові види грошового забезпечення військовослужбовців. Ця постанова набрала чинності з дня втрати чинності Указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 1.01.2008 року. Указ Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 (926/96) , яким було передбачено виплату військовослужбовцям надбавок, втратив чинність з 1.01.2008 року.

У зв'язку з цим не допускається перерахунок пенсії на підставі частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7.11.2007 року № 1294 (1294-2007-п) нового розміру посадового окладу із збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення.

Порядок перерахунку пенсій з 1.01.2008 року регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (45-2008-п) "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Згідно із пунктом 1 цього Порядку, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) при перерахунку пенсії враховуються, зокрема, щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) встановлені Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок. Для перерахунку пенсії враховуються, зокрема, інші щомісячні надбавки, доплати, підвищення та щомісячна премія у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) в тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про дотримання відповідачами при перерахунку пенсії позивача положень ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та про безпідставність вимог позивача щодо включення до грошового забезпечення встановленої Указом Президента України від 04.10.1996 року № 926/96 (926/96) надбавки у розмірі 40% окладу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення з урахуванням вказаних позивачем надбавок після їх скасування.

Згідно ч.2 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 та 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, якщо відповідачу потрібно довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності, то позивачу необхідно довести факт порушення його прав, свобод чи інтересів рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, на які посилається позивач.

При цьому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і доводи позивача щодо протиправності дій ГУ МВС України в Закарпатській області стосовно відмови виключити з розрахунку речення: "Знаходився під вартою з 15.01.1986 року по 1.08.1988 року".

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При вирішенні даного спору в частині стягнення моральної шкоди суд апеляційної інстанції також дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскарженого судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Закарпатської області від 9 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.