Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України) про зобов'язання вчинити певні дії,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати дії ДВС України протиправними у зв'язку з невиконанням вимог статей 15, 19 Закону України "Про звернення громадян"; зобов'язати ДВС України розглянути скаргу від 14 листопада 2012 року на дії головного державного виконавця відділу ДВС Голосіївського району міста Києва Проц В.С. та начальника управління ДВС Головного управління юстиції у місті Києві Іванець Г. по суті та повідомити про результати перевірки скарги.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд скарги відповідач провів формально без вирішення по суті вимог, викладених у зверненні від 14 листопада 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позов задоволено. Визнано дії ДВС України щодо неналежного розгляду по суті скарги ОСОБА_3 від 14 листопада 2012 року протиправними. Зобов'язано ДВС України у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили розглянути скаргу ОСОБА_3 від 14 листопада 2012 року по суті та повідомити позивача про результати розгляду скарги.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР (393/96-ВР) ) відповідачем не надано повної та обгрунтованої відповіді на звернення позивача від 14 листопада 2012 року.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 14 листопада 2012 року звернувся до Міністерства юстиції України в порядку, передбаченому Законом №393/96-ВР (393/96-ВР) з письмовою скаргою, у якій оскаржував дії головного державного виконавця ДВС Голосіївського району міста Києва Проца В.С. та начальника управління ДВС Головного управління юстиції у місті Києві Іванець Г.В. Просив провести перевірку обставин викладених у скарзі, дати відповідь згідно вимог чинного законодавства та направити на його адресу письмову відповідь про: розгляд звернення від 1 жовтня 2012 року та 10 жовтня 2012 року; перевірку державним виконавцем виконавчого напису нотаріуса від 4 січня 2012 року №8 при відкритті виконавчого провадження на відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ; про проведені виконавчі дії щодо заходів примусового виконання рішення: отримання інформації про рахунки у банківських установах, направлення документів про перерахунок коштів стягнутих з боржника на розрахунковий рахунок позивача згідно рішення суду, притягнення осіб до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Міністерство юстиції України листом від 26 листопада 2012 року №Б-21711/61 направило звернення на адресу ДВС України для розгляду по суті та надання відповіді заявнику за результатами розгляду.

Листом від 29 грудня 2012 року №Б-11959/3.3 повідомлено ОСОБА_3 про проведення перевірки викладених у зверненні фактів та надання остаточної відповіді додатково.

За результатами розгляду скарги позивача ДВС України надало відповідь від 11 січня 2013 року №Б-11959/3.3, Б-17365/3.3 про заходи проведені ВДВС Голосіївського районного управління юстиції в місті Києві в рамках зведеного виконавчого провадження на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 26 липня 2012 року №13/478 про стягнення коштів та виконавчим листом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 травня 2012 року №2-3706 про стягнення заборгованості по заробітній платі, а саме: зупинення виконавчого провадження 17 вересня 2012 року у зв'язку з процедурою банкрутства боржника; перерахування заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3

Відповідно до Закону №393/96-ВР (393/96-ВР) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян Закон №393/96-ВР (393/96-ВР) розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Так, згідно статті 3 вказаного Закону скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Розділом ІІ Закону №393/96-ВР (393/96-ВР) встановлено порядок розгляду скарг громадян.

Згідно частини першої статті 16 вказаного Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Абзацом 7 статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

В порушення наведених вимог Закону, відомостей про прийняте за зверненням позивача рішення, зазначення порядку його оскарження згадана відповідь не містить.

Також, є необґрунтованим посилання відповідача у касаційній скарзі щодо надання повної та обгрунтованої відповіді на скаргу від 14 листопада 2012 року на оперативній нараді ДВС України від 29 грудня 2012 року, оскільки згідно матеріалів скарги ОСОБА_3 просив письмово повідомити про результати її розгляду.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем не надано відповіді на жодне з питань поставлених заявником у скарзі, не повідомлено про результати проведеної перевірки та суть рішення прийнятого за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 14 листопада 2012 року.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.