Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - Управління) до публічного акціонерного товариства "Трібо" (далі - ПАТ "Трібо") про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

У березні 2012 року Управління звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ПАТ "Трібо" суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком №1 у розмірі 221025 грн 45 коп. та списком №2 у розмірі 2926 грн 35 коп., загальна сума 223951 грн 80 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Трібо" на користь Управління заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за лютий 2012 року за списком №2 у розмірі 2926 грн 35 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

До Вищого адміністративного суду України надійшли клопотання позивача та відповідача про закриття провадження у даній справі у зв'язку з ліквідацією ПАТ "Трібо".

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав позов в частині стягнення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до списку №2, на суму 2926 грн 35 коп. (а.с. 93).

Суперечливі позиції сторін стосуються умов і розміру відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до списку №1.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у підприємств відсутній обов'язок відшкодовувати розміри пенсій, призначених за списком №1 до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІV (1058-15) (далі - Закон №1058-ІV (1058-15) ).

Відповідно до пункту 2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (1058-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії вказаним особам призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом (абзаци перший і третій підпункту 1 пункту 2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (1058-15) ).

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу VI "Прикінцеві положення" зазначеного Закону підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом №1058-ІV (1058-15) витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний з датою призначення такої пенсії або часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

Як вбачається з клопотання про закриття провадження у справі та підтверджується документами, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №13531170044001362 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ "Трібо", 05495578, на підставі судового рішення щодо припинення юридичної особи, що пов'язане з банкрутством юридичної особи, запис про яке внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Пунктом 5 частини першої статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Оскільки оскаржені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, то вони підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області і його клопотання задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року скасувати і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.