Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - УПФ) на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року, -

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії УПФ щодо невиплати йому сум щомісячного довічного грошового утримання у розмірах, передбачених статтями 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"; зобов'язати УПФ провести нарахування та виплатити йому недоплачене щомісячне грошове утримання з дня виникнення права на відповідний перерахунок у розмірах, передбачених статтями 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Свої вимоги мотивував тим, що він, як суддя у відставці, має право на перерахунок довічного грошового утримання відповідно до вимог статтей 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Однак УПФ, на його переконання, безпідставно відмовило у здійсненні йому вказаного перерахунку.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії УПФ щодо не нарахування та невиплату ОСОБА_4 з 01.01.2012 належних сум щомісячного грошового утримання у розмірах, передбачених статтей 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Зобов'язано УПФ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 з 01.01.2012 недоотримані суми довічного грошового утримання у розмірах, передбачених статтями 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", з виплатою передбачених законодавством доплат та надбавок.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що Указом Президента України № 925/2002 від 14.10.2002 "Про звільнення суддів" (925/2002) позивача було звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає виконанню обов'язків. Після виходу у відставку ОСОБА_4 було призначено довічне грошове утримання, що виплачувалося УПФ у розмірі, визначеному діючим на той час Законом України "Про статус суддів" (2862-12) . Після набрання чинності Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) було змінено порядок визначення щомісячної винагороди суддів місцевих судів та відповідно до вимог статтей 129, 138 вказаного Закону питання суддівської винагороди виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. На звернення до УПФ із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (2453-17) , позивач отримав відмову з посиланням на те, що законодавцем не визначено, які органи повинні виплачувати зазначене підвищення, та за рахунок яких джерел, в якому порядку, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у повному обсязі з урахуванням передбачених законодавством доплат та надбавок.

Згідно пунктом 1 статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно (з урахуванням статті 12 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 4282- VI.

Згідно з частиною першою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 03.06.2013), судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI (3668-17) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною 4 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Зміст статті 138 Закону № 2453 у редакції, яка діє внаслідок після прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року (v003p710-13) , чітко та однозначно встановлює співвідношення та залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Існуюче формулювання змісту зазначеної статті є цілком достатнім для того, щоб зробити висновок, що зміна розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, є достатньою підставою для зміни розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011 (384/2011) , пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (z0441-02) (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5 (z0208-08) ), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (z0200-08) , встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій УПФ щодо відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зміни розміру щомісячної заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийняли законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи змін не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення ї копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.