2а-1670/8000/11 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про донарахування митних податків - ввізного мита та податку на додану вартість - 15.01.2014 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (надалі - позивач, ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод") звернулося до суду з позовом до Полтавської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач, Полтавська митниця ДМСУ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці Державної митної служби України № 32 від 01.08.2011, № 33 від 01.08.2011, № 34 від 01.08.2011, № 35 від 01.08.2011, №46 від 12.09.2011, № 49 від 12.09.2011.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" на підставі зовнішньоекономічних контрактів здійснювало імпорт складових частин до легкових автомобілів "Geely", "Actyon", "Kyron", "Rexton" та вантажних автомобілів "FAW".

Відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2009 №20/1-09/ВО, укладеного між компанією "Manford Enterprises Limited", Велика Британія (Продавець) та ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (Покупець) на умовах поставки CFR- Іллічівськ (Інкотермс -2000) здійснювалося ввезення комплектуючих до автомобілів фірм "FAW", "Geely International Ltd", "Ssangyoung Motor Company", "Great Wall Motor Company LTD" для подальшої зборки.

Згідно зовнішньоекономічного контракту від 19.06.2009 № 20/1-09/ВО, укладеного між компанією "Geely International Ltd", Китай (Продавець) із ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (Покупець) на умовах поставки СІР/СРТ - Кременчук/Бориспіль (Інкотермс -2000), на митну територію України було ввезено складові частини до легкових автомобілів "Geely".

У відповідності до зовнішньоекономічного контракту від 20.09.2010 № 45-1/10-ВО, укладеного між компанією "Geely International Ltd", Китай (Продавець) та ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (Покупець) на умовах поставки СІР/СРТ -Кременчук/Бориспіль (Інкотермс -2000), здійснювалося постачання складових частин до легкових автомобілів "Geely".

Представниками Полтавської митниці проведено позапланову виїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" за період з 06.07.2009 по 30.05.2011, за результатами якої 05.07.2011 складено акт № 0006/11/806000000/0036410382 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено факти невірного кодування металевої тари, яка використовується для ввезення автомобільних кузовів і двигунів, на загальну суму 5 356 207,01 грн., внаслідок чого не були своєчасно нараховані та сплачені до Державного бюджету України митні податки - ввізне мито та податок на додану вартість на загальну суму 278 094,83 грн. (у тому числі ввізне мито - 231 745,48 грн., податок на додану вартість - 46 349,35 грн.).

На підставі акта відповідачем 01.08.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 32, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 256 056,49 грн.; № 33, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 211,54 грн., № 34 від 01.08.2011, визначено позивачу суму податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 26 901,29 грн., № 35 від 01.08.2011, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 381,12 грн.

Зазначені податкові рішення були предметом адміністративного оскарження, за наслідками якого скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Полтавської митниці - без змін.

Разом з тим, при розгляді скарг митним органом встановлено помилку при нарахуванні штрафної санкції, розмір якої передбачений пунктом 7 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , у зв'язку з чим, Полтавську митницю зобов'язано збільшити податкові зобов'язання платника на відповідну суму штрафних санкцій.

Податковим повідомленням-рішенням Полтавської митниці № 46 від 12.09.2011 ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" збільшено суму податкового зобов'язання з ввізного мита за штрафними (фінансовими) санкціями на 409,00 грн., а податковим повідомленням-рішенням № 49 від 12.09.2011 - збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 409,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов виходили з того, що відповідач діяв неправомірно, оскільки приймаючи вантажні митні декларації, самостійно відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустивши товар на митну територію України у подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилок стосовно класифікації товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Податкового кодексу України правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України (4495-17) та іншими законами з питань митної справи.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 цієї ж статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з частиною четвертою статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за зовнішньоекономічними контрактами придбавалися автомобільні кузови і двигуни, для ввезення яких використовувалася металева тара, яка включена в вартість придбаного товару класифікувалася разом з комплектуючими, а тому не декларувалася позивачем, як окремий товар.

Вантажні митні декларації, перелік яких наведений в інформаційному додатку до акта, прийняті Полтавською митницею до оформлення зі здійсненням митного контролю, зауважень до ВМД, під час здійснення митного контролю з сторони відповідача, не зроблено.

Заявлений декларантом код товару підтверджений рішеннями відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Полтавської митниці № 19/13-4337-ЕП від 08.07.2009, №19/13-4435-ЕП від 13.07.2009 та №13/685-ЕП від 19.04.2011.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які зазначили, що оскільки митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажних митних деклараціях недостовірних відомостей (останнє податковим органом не доведено).

Такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 12.09.2011 у справі за позовом приватного підприємства "Містерія-ДК" до Вінницької митниці Державної митної служби України, третя особа -державна податкова інспекція у м. Вінниці, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність, рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Полтавської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі № 2а-1670/8000/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.