Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанови Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2013 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, -

У січні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила в суді зазначений позов, в якому просила визнати протиправними дії Управління ПФУ з прийняття рішення про відмову включити до заробітної плати, з якої обчислено пенсію державного службовця, винагороду за вислугу років у розмірі 40 відсотків, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" (1013-97-п) , матеріальну допомогу та індексацію грошових доходів громадян; зобов'язати Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням зазначених складових заробітної плати, з дня її призначення, яким є 31 серпня 2005 року; зобов'язати Управління ПФУ урахувати винагороду за вислугу років, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, суми індексації та інші виплати при черговому виникненні у неї права на перерахунок пенсії.

Постановою Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги та індексації грошових доходів громадян. Зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_4 пенсії державного службовця з урахуванням винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги та індексації грошових доходів громадян з 1 січня 2013 року, з урахуванням фактично отриманих сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову допущено до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині зобов'язання Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги та індексації грошових доходів громадян за період з 31 серпня 2005 року по 15 січня 2012 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити постанову суду першої інстанції в частині дати проведення перерахунку, вказавши 31 серпня 2005 року замість 1 січня 2013 року, а також розміру відсотків винагороди за вислугу років, вказавши 40 відсотків замість 20.

Управління ПФУ своїм правом, як сторони у справі не скористалося, та заперечень на касаційну скаргу не подало.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивована тим, що при визначенні розміру пенсії ОСОБА_4 урахуванню підлягає надбавка за вислугу років у розмірі 20 відсотків, а не 40, як про це просить позивач, оскільки на день звільнення, відповідно до довідки Державної податкової інспекції в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області від 5 вересня 2005 року № 10579/Б/05-013, саме у такому розмірі вона їй виплачувалася. Що ж стосується позовних вимог про урахування матеріальної допомоги та індексації, то такі є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки зазначені виплати є складовою заробітної плати у розумінні частини другої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", з них нараховувалися та сплачувалися страхові внески, а тому вони повинні враховуватися в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Визначаючи дату, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачу, суд першої інстанції виходив з положення, закріпленого у статті 45 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-VІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з яким перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Встановивши, що з заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_4 звернулася до Управління ПФУ 24 грудня 2012 року, суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений з 1 січня 2013 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що, оскільки за захистом порушеного права ОСОБА_4 звернулася до суду у січні 2013 року, без поважних причин пропустивши шестимісячний строк, встановлений статтею 99 КАС України, для вчинення такої процесуальної дії, то її позовні вимоги, відповідно до статті 100 цього ж Кодексу, за період з 31 серпня 2005 року по 15 січня 2012 року підлягають залишенню без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог апеляційний суд відмовив з тих підстав, що позивач надбавку за вислугу років у розмірі 40 відсотків, матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати не отримувала, оскільки до заробітку при обчисленні пенсії державного службовця, зазначеного у довідках від 19 грудня 2012 року за № 22379/10/05-012-10 та від 5 березня 2008 року № 5737/10-05-216, ці виплати не увійшли.

Колегія суддів не може повною мірою погодитися з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (2747-15) , одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 99 КАС України (в редакції на час звернення з цим позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, при визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання чи порушення позивачем цього строку, суду насамперед слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, апеляційним судом не взято до уваги ту обставину, що про можливе порушення своїх прав позивач, як вона про це зазначає, дізналася лише у грудні 2012 року, а остаточно - після отримання рішення Управлення ПФУ від 3 січня 2013 року за № 1 (а.с. 85). Апеляційний же суд її доводам будь-якої оцінки не надав, а обмежився лише посиланням на те, що позивач, пред'явивши позов 16 січня 2013 року, поважності причини пропущення шестимісячного строку звернення до суду не довела, у зв'язку з чим її позовні вимоги за період з 31 серпня 2005 року по 15 липня 2012 року підлягають залишенню без розгляду.

Що ж стосується решти позовних вимог, в задоволенні яких апеляційний суд ОСОБА_4 відмовив, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За перевіркою матеріалів справи, наказом Державної податкової інспекції в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області від 31 серпня 2005 року ОСОБА_4 звільнено з державної служби з посади заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 17). З цього ж дня ОСОБА_4 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1992 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ).

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області від 5 вересня 2005 року № 10579/Б/05-013 заробіток ОСОБА_4 для нарахування пенсії складався з: посадового окладу; надбавки за ранг; надбавки за вислугу років, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (283-94-п) , у розмірі 20 відсотків; надбавки за постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 (1592-96-п) "Про умови оплати праці працівників державної податкової служби"; надбавки за Указом Президента України від 20 червня 2002 року № 575 "Про посилення соціального захисту працівників органів державної податкової служби" (575/2002) ; премій; матеріальної допомоги. На всі вказані суми заробітної плати нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 16).

При визначенні розміру пенсії позивачу, відповідач урахував надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків, оскільки такий відповідав фактичному стажу державної служби ОСОБА_4 на посадах, що дають право на отримання пенсії відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) . Крім того, відповідач не включив до заробітної плати для обчислення пенсії матеріальну допомогу з тих підстав, що вона не зазначена в переліку складових заробітної плати, передбачених частиною другої статті 33 Закону № 3723-XII та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (865-2000-п) .

Між тим, як вбачається з довідок Державної податкової інспекції в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області від 19 грудня 2012 року № 22379/10/05-012-10, 22331/10/04-012-7, наданих для перерахунку, на час звільнення ОСОБА_4 отримувала винагороду за вислугу років в розмірі 40%, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1013 "Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання" (1013-97-п) , виходячи зі стажу роботи для призначення такої винагороди 29 років 4 місяці 3 дні (а.с. 12, 13-15). Окрім того, як зазначила позивач під час апеляційного розгляду справи, надбавка за вислугу років у розмірі 20 відсотків, як державному службовцю, їй ніколи не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 106).

Однак, наведені обставини справи та доводи позивача залишилися поза увагою судів.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених правових норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII (3723-12) та № 108/95-ВР (108/95-ВР) , які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року (справа № 21-430а11), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для справи, не з'ясовано дійсні правовідносини сторін та не застосовано законодавство, яке їх регулює, ухвалену ним постанову не можна визнати законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. У той же час, не може залишатися в силі і постанова суду першої інстанції, яка ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права при вирішенні питання періоду перерахунку пенсії, а також не містить правових обґрунтувань в частині позовних вимог щодо включення до заробітку для обчислення пенсії сум індексацій заробітної плати. У зв'язку з цим, усі прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанови Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2013 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.