2а-10659/10/4/0170 Про скасування податкового повідомлення-рішення та першої податкової вимоги в частині сплати суми податку на додану вартість - 25.04.2012 Прийняття

розглянувши матеріали справи № 2а-10659/10/4/0170 за апеляційною скаргою фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 09.12.11 у справі № 2а-10659/10/4/0170

за позовом фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна, буд. 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ПП "Спрей" (мкр. "60 р. СРСР", б. 10, кв. 41, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.11 у справі № 2а-10659/10/4/0170 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим №0000151701/0 від 05.02.2007року в частині визначення фізичний особі-підприємцю ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3274,50грн., у тому числі:1163,00грн. - за основним платежем; 2111,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, в задоволенні решти частини позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.11 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на помилковість висновків за актом перевірки, які покладено в основу про заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що протягом періоду, який був перевірений відповідачем (2-4 квартали 2005 року, 3 квартали 2006 року), він застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що звільняло його від обов'язку реєстрації у якості платника ПДВ та сплати цього податку. Встановлення за актом перевірки об'єкту оподаткування ПДВ, на думку позивача, здійснено із порушенням вимог щодо порядку проведення перевірки та фіксації доказів, не на підставі первинних документів. Крім того, позивач зазначає, що податковий орган безпідставно врахував у складі об'єкту оподаткування податком на додану вартість операції з поставки позивачем виробів медичного призначення, які звільнені від оподаткування на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особі-підприємця ОСОБА_2.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що позивач не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування у 2006 році через перевищення у 2005 календарному році граничного обсягу виручки у 500000,00 грн.

У зв'язку із цим податковий орган визначив суму податкових зобов'язань з ПДВ на підставі виписок банку про рух коштів на рахунку позивача, документів про склад реалізованого товару (зокрема щодо продажу лікарських засобів або, товарів медичного призначення).

Крім того, у спірному податковому повідомленні-рішенні застосовані штрафні (фінансові) санкції за ненадання податкових декларації за 9 місяців 2006 року та штрафні санкції за заниження суми податкового зобов'язання, яке виявлено за результатами документальної перевірки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач у справі є фізичною особою - підприємцем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Алушта АР Крим.

Посадовими особами відповідача була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами перевірки складено акт від 29 січня 2007 року № 95/17-01/2284619999. За висновками даного акту встановлено, зокрема, порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті З, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпункту 7.3.1 пункту 1.3 статті 7, підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7, пунктів 9.3. та 9.4 статті 9, пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168) за період, що перевірявся, що призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32520,00 грн. Крім того, за даними акту перевірки, у порушення вимог підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.1.4 пункту 4. 1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(чинний до 01.01.2011 року, далі - Закон №2181) декларації з податку на додану вартість за січень-вересень 2006 року не надавалися.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151701/0 від 05 лютого 2007 року. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено до сплати зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50385,50 грн., з яких 32520,00 грн. - основний платіж, 17865,50 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі підпунктів 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181.

Першою податковою вимогою №1/183 від 20.3.2007 року позивачу повідомлено, що

станом на 20.03.2007 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 50986,53грн., а саме з ПДВ - 50385,50 грн., з податку з доходів фізичних осіб - 601,03грн.

В основу висновків про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість було встановлено за період з 1 - 3 квартали 2006 року у сумі 32520,00 грн. в зв'язку з тим, що позивач неправомірно здійснював господарську діяльність в період з 1 по 3 квартали 2006 року за спрощеною системою оподаткування.

У 1 кварталі 2005 року позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, а з 2 кварталу 2005 року перейшов на спрощену систему оподаткування, і використовував її протягом 2-4 кварталів 2005 року. 16 грудня 2005 року позивач знову отримав свідоцтво про сплату єдиного податку на 2006 рік (а. с. 83, зворотній бік).

Під час проведення перевірки, відповідачем встановлено, що у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік, позивачем була вказана тільки виручка від реалізації продукції, отримана підприємцем у період здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування (2-4 квартали 2005 року). Відповідно до декларації про доходи за 1 - квартал 2005 року, валовий доход позивача становив 71254,78 грн. Отже, виручка позивача від реалізації за 2005 рік склала 543254,78 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі - Указ №727) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 (507-2000-п) «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 (727/98) »роз'яснено, що в Указі №727 у статті 1 під словом «рік»розуміється календарний рік.

Відповідно до положень частини четвертої статті 1 Указу № 727 (727/98) під терміном «виручка»розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 5 Указу №727 (727/98) , у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом №727 (727/98) вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, позивач повинен був перейти з 01.01.2006 року на загальну систему оподаткування, проте, свідоцтво про сплату єдиного податку здано підприємцем до податкового органу лише 23.06.2006 року.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктом 4.1 статті 4, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 та підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7, пунктом 10.1 статті 10 Закону №168 передбачені наступні положення.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 Закону №168 передбачено, що особа підлягає і обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в "рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Правила реєстрації осіб у якості платників податку на додану вартість передбачені статтею 9 Закону №168.

Згідно із пунктом 9.3 статті 9 вказаного Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом (абзац 2 пункту 9.4 статті 9 Закону №168).

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункту 9.4 статті 9 Закону №168).

Однак, операції з поставки, які є об'єктом оподаткування ПДВ, підлягають такому оподаткуванню, незалежно від того, що їх здійснює особа, звільнена від сплати ПДВ на підставі норм Указу №727 (727/98) , якщо такою особою порушено умови застування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

При цьому, як вбачається з акту перевірки (а.с. 44-60, т. 1) податковий орган визначив суму податкових зобов'язань з ПДВ на підставі виписок банку про рух коштів на рахунку позивача, документів про склад реалізованого товару (зокрема, щодо продажу лікарських засобів або товарів медичного призначення) позивачем до перевірки не надано.

Опис документів (а.с. 9-14, т. 1), які, за його твердженням, надані позивачем для проведення перевірки, не містить доказів їх вручення посадовим особам, які проводили перевірку, тож судом до уваги не приймається. Крім того самим позивачем в акті перевірки здійснено запис про те, що додаткових документів, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання за період, що перевіряється, немає.

Належних доказів щодо реалізації позивачем у 2006 році зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, (операції з поставки яких звільнені від оподаткування на підставі підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону №168) позивачем не надано.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 року зазначено про необхідність належного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (за результатами документальної перевірки), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 передбачена відповідальність платників податків, що не подають податкову декларацію у строки, визначені законодавством, у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (z0250-97) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.99 р. за N 250/2054.

Згідно з пунктом 4.1 цього Порядку декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації.

Враховуючи зазначене, а також те, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації, то штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість фізичною особою - підприємцем, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються.

Окрім того, судова колегія зазначає, що першою податковою вимогою №1/183 від 20.03.2007 року позивачу повідомлено, що станом на 20.03.2007 року сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 50986,53грн., а саме з ПДВ -50385,50 грн., з податку з доходів фізичних осіб - 601,03грн.

Частина вказаних сум податкового зобов'язання визначена у податкових повідомленнях-рішеннях № 0000151701/0 від 05.02.2007 року, № 0000141701/0 від 05.02.2007 року.

Позивач вважає, що податковий орган не мав права надсилати першу податкову вимогу на цю суму, оскільки податкові повідомлення-рішення № 0000151701/0 від 05.02.2007 року, № 0000141701/0 від 05.02.2007 року були оскаржені ним до суду (позов подано до суду 27.02.2011 року, а.с. 80, т. 1).

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону N 2181.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону N 2181 зазначено момент узгодження податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків оскарження такого повідомлення.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону N 2181 встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами,, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (за процедурами адміністративного та судового оскарження).

Абзацом шостим підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181 визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Порядок обліку сум податкових зобов'язань, стосовно яких розпочато процедуру судового оскарження, визначено Тимчасовим порядком відображення в обліку сум податкових зобов'язань, визначених податковими органами, щодо яких платники податків розпочали процедуру судового оскарження (лист ДПА України від 26.03.2003 N 4839/7/19-3117 (v4839225-03) ).

З урахуванням строків давності, у відповідності із абзацом першим підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону N 2181, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню. Разом з тим, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження), визначається сумою податкового боргу платника податків.

При оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання, несплаченого після спливу десяти календарних днів отримання податкового повідомлення - рішення) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов'язанням.

Відповідно до пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки операції з поставки, які є об'єктом оподаткування ПДВ, підлягають оподаткуванню, незалежно від того, що їх здійснює особа, звільнена від сплати ПДВ на підставі норм Указу №727 (727/98) , якщо такою особою порушено умови застування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності. Окрім того, згідно із поданим позивачем розрахунком частина податкових зобов'язань 1163,00 грн. та сум фінансових санкцій позивачу донарахована за господарськими операціями із ПП "Спрей". За даними акту перевірки факт отримання позивачем доходу від ПП "Спрей" встановлено на підставі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, який подано ПП "Спрей" і у якому відображено виплату позивачеві доходів, а ПП "Спрей" скориговано показники податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відомості про виплату позивачу доходу були виключені. За таких обставин визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1163,00 грн. за основним платежем є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційні скарги фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.11 у справі № 2а-10659/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.