Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року

у справі № 23/386/08-АП-11/308/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області,

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання дій протиправними та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехніка ЗАЗ" (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними дії відповідача-1 щодо ненадання висновку Управлінню Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя про відшкодування позивачу бюджетної заборгованості за грудень 2006 року в розмірі 196 707,90 грн., а також стягнути з відповідачів суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 196 707,90 грн. та суму інфляційного збільшення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 62 898,32 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо ненадання висновку УДК у Ленінському районі м. Запоріжжя про відшкодування ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" бюджетної заборгованості за грудень 2006 року в розмірі 196 707,90 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 196 707,90 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" 1 967,08 грн. державного мита.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 210 608,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" з податку на додану вартість за грудень 2006 року, за результатами якої складено акт № 297 від 15 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002221500/0 від 16 лютого 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 210 608,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002221500/1 від 21 березня 2007 року та № 0002221500/2 від 28 квітня 2007 року.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 жовтня 2007 року у справі № 13/404/07-АП-9/481/07-АП, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, податкові повідомлення-рішення № 0002221500/0 від 16 лютого 2007 року, № 0002221500/1 від 21 березня 2007 року та № 0002221500/2 від 28 квітня 2007 року скасовано.

В подальшому відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за грудень 2006 року, липень, серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість у попередніх податкових періодах, за результатами якої складено акт № 2243/23-5/33431965 від 08 грудня 2008 року.

Вказаною перевіркою встановлено завищення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 13 900,10 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, оскільки, відповідачем-1, незважаючи на скасування податкових повідомлень-рішень № 0002221500/0 від 16 лютого 2007 року, № 0002221500/1 від 21 березня 2007 року та № 0002221500/2 від 28 квітня 2007 року в судовому порядку, не подано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Сантехніка ЗАЗ" з бюджету, позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .