Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючої: Блажівської Н.Є., Суддів: Бухтіярової І.О., Вербицька О.В., Муравйова О.В., Федорова М. О.перевіривши заяву Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року

у справі № 2а-2666/10/11/0170 (К/9991/23503/11 - номер провадження у Вищому

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній

Республіці Крим

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року у вказаній справі.

Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пункту 9 статті 3, пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії постанови Вищого адміністративного суду України від 6 грудня 2012 року у справі № К-35213/10 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року у справі № К-28430/10 у яких, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року, про перегляд якої подано заяву, судом касаційної інстанції зазначено, що контролюючий орган незважаючи на кількість разів нероздрукування фіскальних звітних чеків або їх незбереження, мав застосовувати за це правопорушення штрафну санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такий висновок суду касаційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 16 квітня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в якій суд у порядку визначеному Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , усунув неоднакове застосування положень пункту 9 статті 3 та пункту 4 статті 17 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та зазначив, що за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 вказаного вище закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Подана заява відповідача свідчить про порушення Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим зазначених приписів законодавства як органом владних повноважень, що є неприпустимим в силу положень ч. 2 статті 19 Конституції України.

Оскільки згідно з частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії, підстав для допуску справи до провадження немає.

З огляду на наведене, керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Відмовити Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим в допуску до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.