Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - ГУМВС України у Донецькій області), Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - Краматорський МВ), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про поновлення на роботі за касаційною скаргою Краматорського МВ на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

поновити строки звернення до адміністративного суду;

визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУМВС України у Донецькій області № 2542 від 5 листопада 2011 року № 2542, від 24 листопада 2011 року № 538 о/с, рішення кадрової комісії ГУМВС України у Донецькій області від 22 листопада 2011 року в частині звільнення його з органів внутрішніх справ;

зобов'язати відповідачів поновити на посаді оперуповноваженого СКР 2 МВМ Краматорського МВ, виплатити 39898,98 грн. середній розмір грошового забезпечення за період вимушеного прогулу, 195,10 грн. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплат та солідарно компенсувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Посилався на те, що не скоював вчинків, які б дискредитували звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Службове розслідування відносно нього проведено однобічно без з'ясування всіх фактів, а кримінальне провадження не завершено, тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, вважає неправомірним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Донецький апеляційний адміністративний суд рішенням від 6 серпня 2013 року зазначену постанову окружного суду скасував і ухвалив нову про задоволення позову частково. Визнано незаконними та скасовані накази начальника ГУМВС України № 2542 від 5 листопада 2011 року, № 538о/с від 24 листопада 2011 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ. Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ з 26.11.2011року. Стягнуту з Краматорського МВ середній заробіток - середній розмір грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 27.03.2013 року по 06.08.2013 року в розмірі 9146 грн. 41 коп. У решті в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Краматорський МВ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить скасувати рішення апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 з 17.01.2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ. 21.10.2011 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 190, частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу України.

У зв'язку з інформацією про затримання позивача у вченні суспільно - небезпечного діяння, призначено комісію для проведення службового розслідування, за результатами якого затверджено висновок від 28.10.2011 року з рекомендацією звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, грубі порушення вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги, пункту 2 статті 10 Закону України "Про міліцію", наказу МВС України № 81-2007, які виразилися в ігноруванні чинного законодавства, нехтуванні інтересів служби, порушенні норм професійної етики.

Наказами начальника ГУМВС України № 2542 від 5 листопада 2011 року, № 538о/с від 24 листопада 2011 року, які є предметом оскарження, за скоєння проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (пункт 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ), позивача звільнено в запас з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області з 25.11.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення позивачем проступку несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Апеляційний суд позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнив. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про не доведеність факту скоєння ОСОБА_2 такого вчинку, який би давав підставі до звільнення.

З висновком апеляційного суду колегія суддів погодитися не може, так як він не відповідає фактичним обставинам справи та нормам права.

Визначення дисциплінарного проступку наведено у статті 2 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут). Згідно положень зазначеної статті, під дисциплінарним проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (стаття 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до змісту Присяги працівника органів внутрішніх справ, яку ОСОБА_2 прийняв 16 червня 1999 року, він клявся завжди бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником.

При прийнятті на службу позивач зобов'язувався не використовувати службове становище з корисною метою в особистих інтересах чи інтересах інших осіб.

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 5 жовтня 2000 року № 7КМ/8, покладає на працівника міліції, при виконанні функціональних обов'язків, ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо, неупереджено, з почуттям поваги до їх людської гідності.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи, відповідає дійсним обставинам справи. Як установлено судом, позивач будучи працівником міліції, був причетним до заволодіння грошима громадянки ОСОБА_3 за не порушення відносно неї кримінальної справи. Зазначені обставини, окружний суд ґрунтував на матеріалах службової перевірки та рішеннях слідчих органів прокуратури, прийнятих під час розслідування кримінальної справи. Зокрема, згідно службового розслідування, 21 жовтня 2011 року в м. Краматорську безпосередньо в автомобілі, керованим позивачем і в його присутності ОСОБА_3 передавала 5 000 грн. за ухилення від кримінальної відповідальності. Цей факт задокументовано працівниками прокуратури, відкрито кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частиною третьої статті 364 КК України, відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що позивач при вчиненні проступку, використовував службове становище з корисною метою, такими діями підривається авторитет органів внутрішніх справ, тому колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з доводами апеляційного суду про недоведеність дисциплінарного проступку, вчиненого ОСОБА_2

При проведенні службового розслідування та притягнення винного до відповідальності порушень закону не допущено. При цьому, у позивача відбиралися пояснення, проте він, скориставшись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, відмовився їх надавати.

Звільнення ОСОБА_2 здійснено за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а не за підпунктом "й" пункту 62 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , або кримінального правопорушення), тому посилання апеляційного суду на недоведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставні.

При накладенні стягнення враховано особу винного, небезпечність вчиненого проступку та його наслідки.

Наведені обставини дають підстави вважати, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог закону і скасовано апеляційною інстанцією помилково, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню та залишення в силі судового рішення першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2013 року скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.