2а-2235/11/1070 Про стягнення податкової заборгованості з податку фізичних осіб - 19.04.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.11р. у справі №2а-2235/10/1070 за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості

ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 166 678,80 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач, у період донарахування вказаної суми податкового зобов'язання, перебувала на спрощеній системі оподаткування, а тому не була платником податку з доходів фізичних осіб відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (727/98) .

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 змінено прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2) за період з 10.09.08р. по 31.12.09р., про що складено акт від 28.04.10р. № 211/17-1/НОМЕР_1.

Акт перевірки підписаний відповідачем без зауважень та заперечень щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 № 0000641701/0, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 166 678,80 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення вручене відповідачу 11.05.2010, про що свідчить підпис останньої з проставленою датою отримання.

Як свідчать обставини справи та встановлено колегією суддів, відповідач не скористалась правом на адміністративне та судове оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим визначена цим рішенням сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб набула статусу податкового боргу в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (2181-14) /в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2181-III/.

Так, відповідно до п. п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абз.3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III, у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-III. При цьому податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак, у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання, але в межах строків давності, як це передбачено підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III.

Отже, доводи апелянта, що він звернувся до суду лише у червні 2011 року не змінюють статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-III, позивачем було винесено відповідачу першу податкову вимогу № 1/367 від 02.06.2010р. на суму боргу 168 718,80 грн., а відповідно до п. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ДПІ виставлено другу податкову вимогу № 2/631 від 07.10.10р. на суму 166678,80 грн., які не були вручені відповідачу, у зв'язку з неодержанням нею цих вимог на пошті та закінченням терміну зберігання кореспонденції, про що свідчить копія конверта з відповідною відміткою.

Так, відповідно до п.п.6.2.4. п.6.2. ст. 6 Закону № 2181-III (2181-14) , у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Позивачем дотримані вимоги наведеної норми закону щодо розміщення вказаних податкових вимог на дошці оголошень.

Відповідно до п.п.3.1.1 ст. 3 Закону № 2181-III, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Активами платника податків в розумінні п.п.1.7 ст.1 вказаного закону є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Приймаючи до уваги те, що доказів погашення заявленої до стягнення суми податкового боргу суду не подано, як і не надано доказів спростування позовних вимог податкового органу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, судом першої інстанції вірно дано правову оцінку підставам донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 166 678,80 грн. у зв'язку з перевищенням відповідачем обсягу річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2008 рік у розмірі 500 000 грн., встановленого Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»для суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, як і вірно зазначено, що несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише у разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим, у спірному випадку, встановлення цих обставин, на думку колегії суддів, не є обов'язковим, оскільки матеріалами справи підтверджується як факт узгодження визначеного податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання в сумі 166 678,80 грн., так і факт дотримання податковим органом процедури його погашення, передбаченої Законом № 2181-III (2181-14) .

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.11р. у справі №2а-2235/10/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.11р. у справі №2а-2235/10/1070 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.